11 клас

 27 травня 

Українська мова 

Тема уроку:Правопис заперечних часток. Естетична цінність часток і звуконаслідувань. 

Увійдіть за покликанням:https://meet.google.com/nng-fdqo-tmc

Перегляньте відео за покликанням  https://www.youtube.com/watch?v=q0rJgzqOQl4 Щ  

(автор Гаврилишина Л.Б.)

ТЕМА: УРОК РОЗВИТКУ  КОНФЕСІЙНИЙ СТИЛЬ, СФЕРИ ПОШИРЕННЯ І ГОЛОВНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ. ЦЕРКОВНІ СЛУЖБИ, МОЛИТВА, ПОВЧАННЯ, ПРОПОВІДІ; БОГОСЛУЖБОВІ КНИГИ, СПІЛКУВАННЯ В КОНФЕСІЯХ, КУЛЬТОВИХ УСТАНОВА

Матеріал уроку

Конфесійний (від лат. confession — визнання, сповідання) стиль виник як стильове запозичення у зв’язку з прийняттям християнства у Київській Русі.
Сфера поширення конфесійного стилю — культові установи: церкви, монастирі, скити, теологічні навчальні заклади, молитовні будинку, релігійні громади, віруючі родини.
Головне призначення конфесійного стилю — допомагати віруючим у спілкуванні їхніх душ із Богом, зберігати й продовжувати культові ритуали, об’єднувати віруючих одним почуттям щиросердної віри в Бога.
Головні конститутивні ознаки конфесійного стилю: урочистість і піднесеність як стилістичні домінанти, благозвуччя, символізм та стійкість (стандартність) стильової норми.
До основних мовних стильових засобів конфесійного стилю належить маркована лексика, яку в національній літературній мові називають конфесійною. Це Ісус, Різдво, Великдень, Пасха, Благовіщення, Трійця, піст, причастя, говіння, святий, священик, піп, дяк, диякон, архімандрит, літургія, плащаниця, анафема, тропарі, престол, псалми, херувими, ангели, ікона, церква, хрещення, гріх, провидіння, монах тощо.
У конфесійному стилі є загальновживані вирази, які набули сакрального забарвлення й мають специфічну, конфесійну конотацію. Деякі з них шляхом перенесення й символізації набули конфесійного стилістичного значення. Наприклад, слово чаша в конфесійному стилі означає долю (випити чашу до дна — терпеливо знести всі незгоди життя; гірка чаша — дісталася тяжка доля).
Не можна не помітити таку мовну ознаку конфесійного стилю, як старослов’янізми: агнець, взивати, воздати, возсідати, сотворити, уповати, упованіє, блаженний.
Має конфесійний стиль і свою фразеологію — усталені словосполучення: Ісус Христос, Мати Божа, Небесний Отець, Тайна вечеря, Святий Дух, раб Божий, воскресіння з мертвих, скорбящих радосте, достойно єсть, Христос Спаситель, судний день.

Через заборони й обмеження віровчень у радянський час, а української церкви й у попередні часи самодержавної Російської імперії, а також через перекладний характер релігійних текстів, особливо канонічних, через правописні розбіжності серед мовних засобів сучасного конфесійного стилю активно діє й розвивається в українській духовній культурі виразна варіантність. Наприклад, Учитель — Месія; свідчити в Господі — проповідувати через Сина Божого; за мир з небес — за мир з висот; на тебе уповаю — на тебе покладаюся; дух твій благий — дух твій добрий; глас

вопіющого — глас того, хто кличе; многомилостивий — вельмимилостивий; животворящий — животворний тощо.
Отже, конфесійний стиль сучасної української літературної мови (всупереч колишнім заборонам і нинішнім конфесійним незгодам церков) зберігає основні риси класичної сакральної мови: урочистість, канонічність словоформ і конструкцій, сталість жанрів (Біблія, Євангеліє, богослужіння, молитва, проповідь, псалом) 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготуйте доповідь за темою «Переклади Євангелія українською мовою».