30 травня
Українська література
Тема уроку:підсумкове заняття
Виконайте тестування за покликанням: https://naurok.com.ua/test/start/448256
Сфотографуйте результат.Обов'язково , щоб було видно час виконання.Відправте у групу вайбер або на пошту.
Виконуючи роботу, дотримуйтесь академічної доброчесності.Оцінка буде зарахована, якщо робота буде виконана з 12.00 до 12.25 і надіслана у цей проміжок часу мені на вайбер чи пошту.
30 травня 2022
Українська мова
Тема уроку:Контрольна робота.Морфеміка, словотвір, морфологія української мови
Виконайте контрольну роботу за покликанням:
https://naurok.com.ua/test/complete/86bb73c5-40fd-4630-83a8-2fd95ad24b98.
Сфотографуйте результат.Обов'язково , щоб було видно час виконання.Відправте у групу вайбер.
Виконуючи роботу, дотримуйтесь академічної доброчесності.Оцінка буде зарахована, якщо робота буде виконана з 10.00 до 10.35 і надіслана у цей проміжок часу мені на вайбер.
27 травня
Українська мова
Тема уроку:Правопис заперечних часток. Естетична цінність часток і звуконаслідувань.
Увійдіть за покликанням:https://meet.google.com/nng-fdqo-tmc
Перегляньте відео за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=q0rJgzqOQl4 Щ
(автор Гаврилишина Л.Б.)
ТЕМА: УРОК РОЗВИТКУ КОНФЕСІЙНИЙ СТИЛЬ, СФЕРИ ПОШИРЕННЯ І ГОЛОВНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ. ЦЕРКОВНІ СЛУЖБИ, МОЛИТВА, ПОВЧАННЯ, ПРОПОВІДІ; БОГОСЛУЖБОВІ КНИГИ, СПІЛКУВАННЯ В КОНФЕСІЯХ, КУЛЬТОВИХ УСТАНОВА
Матеріал уроку
Конфесійний (від лат. confession — визнання, сповідання) стиль виник як стильове запозичення у зв’язку з прийняттям християнства у Київській Русі.
Сфера поширення конфесійного стилю — культові установи: церкви, монастирі, скити, теологічні навчальні заклади, молитовні будинку, релігійні громади, віруючі родини.
Головне призначення конфесійного стилю — допомагати віруючим у спілкуванні їхніх душ із Богом, зберігати й продовжувати культові ритуали, об’єднувати віруючих одним почуттям щиросердної віри в Бога.
Головні конститутивні ознаки конфесійного стилю: урочистість і піднесеність як стилістичні домінанти, благозвуччя, символізм та стійкість (стандартність) стильової норми.
До основних мовних стильових засобів конфесійного стилю належить маркована лексика, яку в національній літературній мові називають конфесійною. Це Ісус, Різдво, Великдень, Пасха, Благовіщення, Трійця, піст, причастя, говіння, святий, священик, піп, дяк, диякон, архімандрит, літургія, плащаниця, анафема, тропарі, престол, псалми, херувими, ангели, ікона, церква, хрещення, гріх, провидіння, монах тощо.
У конфесійному стилі є загальновживані вирази, які набули сакрального забарвлення й мають специфічну, конфесійну конотацію. Деякі з них шляхом перенесення й символізації набули конфесійного стилістичного значення. Наприклад, слово чаша в конфесійному стилі означає долю (випити чашу до дна — терпеливо знести всі незгоди життя; гірка чаша — дісталася тяжка доля).
Не можна не помітити таку мовну ознаку конфесійного стилю, як старослов’янізми: агнець, взивати, воздати, возсідати, сотворити, уповати, упованіє, блаженний.
Має конфесійний стиль і свою фразеологію — усталені словосполучення: Ісус Христос, Мати Божа, Небесний Отець, Тайна вечеря, Святий Дух, раб Божий, воскресіння з мертвих, скорбящих радосте, достойно єсть, Христос Спаситель, судний день.
Через заборони й обмеження віровчень у радянський час, а української церкви й у попередні часи самодержавної Російської імперії, а також через перекладний характер релігійних текстів, особливо канонічних, через правописні розбіжності серед мовних засобів сучасного конфесійного стилю активно діє й розвивається в українській духовній культурі виразна варіантність. Наприклад, Учитель — Месія; свідчити в Господі — проповідувати через Сина Божого; за мир з небес — за мир з висот; на тебе уповаю — на тебе покладаюся; дух твій благий — дух твій добрий; глас
вопіющого — глас того, хто кличе; многомилостивий — вельмимилостивий; животворящий — животворний тощо.
Отже, конфесійний стиль сучасної української літературної мови (всупереч колишнім заборонам і нинішнім конфесійним незгодам церков) зберігає основні риси класичної сакральної мови: урочистість, канонічність словоформ і конструкцій, сталість жанрів (Біблія, Євангеліє, богослужіння, молитва, проповідь, псалом)
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготуйте доповідь за темою «Переклади Євангелія українською мовою».
25.05.22
Українська література
Тема уроку: УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
Бесіда про твори, вивчені впродовж навчального року.23 травня 2022
Українська література
Контрольна робота № 6 з теми "Ми-українці"
Шановні учні.
Це тестові завдання .Питання не переписуєте. Пишете № запитанння і вибрану вами відповідь. (Наприклад 1Б Івана Франка).
Роботу виконуєте в робочому зошиті. Фотографуєте і відправляєте мені на пошту чи вайбеер.
Питання №1 Сином якого відомого українського письменника був Олег Ольжич?
А) Михайла Стельмаха Б) Івана Франка В) Олександра Олеся Г) Андрія Чайковського
Питання №2 Що є найціннішим Божим дарунком для людини за віршем Олега Ольжича «Господь багатий нас благословив»?
А) родина Б) життя у його найяскравіших проявах В) здоров’я Г) матеріальний добробут
Питання №3 У якому персоніфікованому образі постає радість в однойменному вірші Олени Теліги?
А) босоногої дівчинки Б) вітрогона-хлопчини - В) пташки Г) квітки
Питання №4 Про українського силача, який здобув славу найсильнішої людини світу, розповідає:
А) новела Б) пригодницька повість В) оповідання - Г) балада
Питання №5 Який заклик звучить у вірші Олени Теліги «Сучасникам»?
А) ставати до бою за Україну - Б) не боятися своїх почуттів
В) діяти, а не кидати слова на вітер - Г) не забувати про Бога
Питання №6 Словом “захочеш” підсилює спонукання до вольового рішення людини у своїй поезії
А) Олена Теліга Б) Олег Ольжич В) Василь Симоненко - Г) Андрій Малишко
Питання №7 У якому виді спорту Іван Сила вперше заявив про себе як професійний спортсмен, перемігши поліцейського Магдебуру
А) боротьба Б) бокс В) легка атлетика - Г) важка атлетика
Питання №8 Хто з членів циркової трупи став спільником агента Фікси?
А) Мілка - Б) Фандіго - В) Піня - Г) Пандорський
Питання №9 Який художній засіб використаний в уривку з вірша Андрія Малишка? …І засмучені очі хороші блакитні твої.
А) епітет - Б) метафора В) персоніфікація - Г) порівняння
Питання №10 Який вірш Андрія Малишка є своєрідною присвятою людині, що робить значний внесок у формування особистості кожної людини?
А) «Пісня про рушник» - Б) «Чому, сказати, й сам не знаю…»
В) «Вчителька» Г) «Сучасникам»
Питання №11 За допомогою якої художньої деталі Андрій Малишко змальовує портрет матері у «Пісні про рушник»?
А) ласкава усмішка, засмучені очі Б) сльози на щоці
В) теплі, ніжні руки - --- - - Г) похилені плечі
Питання №12 У літературі Андрій Малишко утвердися як
А) поет-пісняр Б) письменник-новеліст В) письменник -публіцист Г) байкар
Питання №13 Установіть відповідність між назвою вірша та уривком з нього
Назва вірша
1) «Господь багатий нас благословив» - 2) «Сучасникам»
3) «Пісня про рушник» 4) «Радість»
уривок з вірша
А) Козачка вдаряю попід мурами – Бо хлопчина не дає спокою!
Б) Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби – спокійний і суворий…
В) І вірити, і прагнути – не вотще. Безсмертне – і величне, і ясне-бо.
Г) Рідна мати моя, ти ночей не доспала, І водила мене у поля край села…
Д) Знов щебече юнь і цвіте трава, Пізнаю тебе в постаті несхилій.
Питання №14 Установити відповідність між автором та рядком з його твору
Автор 1) Андрій Малишко 2) Олена Теліга 3) Олег Ольжич
4) Олександр Гаврош
Рядок із твору
А) “Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню...”
Б) “І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої..."
В) “Життя-це цирк на дроті, А цирк – життя в польоті...”
Г) “Любов і творчість, туга і порив, Одвага і вогонь самопосяти...”
Д) “Усмішка твоя-єдина, Мука твоя-єдина, Очі твої-одні...”
Питання №15 Установіть відповідність між героєм повісті Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили» та його характеристикою.
герой
1) Міха Голий 2) Аделія - 3) Піня 4) Велет
характеристика
А) найсильніша людина Японії Б) вуличний борець, якого переміг Іван
В) власниця цирку Г) товариш Івана, сторож у цирку
Д) карлик
23.05.2022
Українська мова
Тема уроку : Правопис складних прийменників та сполучників. Перехід повнозначних слів у прийменники та сполучники.
Перегляньте відео за покликанням:https://www.youtube.com/watch?v=e5_zZG7m-9A автор Чебан Ольга Володимирівна
О 10.45 приєднайтеся за покликанням:https://meet.google.com/jyg-nzjn-zkj
Виконуємо разом практичне завдання за покликанням:https://webpen.com.ua/pages/Morphology_constant_leng_parts/preposition_spelling.html (Тренажер з правопису)
20.05.2022
Українська мова
Тема уроку : Розвиток могвлення .Контрольний переказ тексту з творчим завданням
Увійдіть за покликанням:https://meet.google.com/qmx-jsox-ffd
Матеріал уроку
Невдовзі кожен з нас має
обрати фах, який має визначити долю.
Як же страшно помилитися у виборі майбутньої професії! Саме цей вибір
для плину нашого життя цілком може стати
вирішальним.
Ви помічали, як багато
навколо нас халтурників і невмійків? Якщо невмійко – це той, хто чогось не
вміє, але може ще колись навчитися, то халтурник – це людина, усвідомлено байдужа
до своєї праці. Халтурник – це безвідповідальний і ледачий
ремісник, який так і не став і вже не
стане майстром.
Кажуть, що майстер – це той, хто знайшов своє
покликання у праці. А ще кажуть, що
справжнього майстра характеризують три
ознаки. Перша – це високе професійне вміння, володіння тими прийомами, які
забезпечують щонайвищий рівень роботи. Друга ознака – це творче ставлення до
праці, своєрідний і неповторний “почерк”. Це те, що все виконане майстром
робить неповторним, а самого майстра – незамінним. І, нарешті, третьою ознакою
справжнього майстра є його прагнення прислужитися людям, бути їм по-справжньому корисним.
Ви можете заперечити: хіба ота корисність така
вже необхідна? Навчився щось робити вправно, то й роби! Аби платили побільше. Та виявляється, все не так просто.
Якщо праця майстра не є корисною людям, то й майстерність виявиться позбавленою
смислу, навіть може суперечити інтересам
людей, стати аморальною.
Кому спаде на думку визнати майстром кишенькового злодія? Або славетного шахрая,
“великого комбінатора” Остапа Бендера?
Або здібного вченого – героя роману Герберта Уеллса “Людина-невидимка”,
який і не думав про те, щоб його відкриття
стало для людей корисним.
Знайти своє покликання – значить виявити себе у праці, яка найкраще
відповідала б складові душі, нахилам, здібностям. Пам’ятаєте ідею
“сродної праці” Григорія Сковороди?
Самим лише навчанням створити майстра
неможливо. Необхідна гармонія особистості
з обраною професією. Тобто відповідність того, чого людина прагне, з
тим, на що ця людина спроможна.
Як було б прикро поповнити собою лави
узаконених дипломами немайстрів! Щоб цього не сталося, потрібно одне: правильно
обрати професію, відчувши своє
покликання. А для цього необхідно навчитися правильно оцінювати себе. Це тільки
на перший погляд просто, а насправді – немає нічого складнішого. Отже, пізнай себе – і знайдеш своє покликання! (З посібн.; 330
сл.)
1. Творче завдання до переказу
v Складіть програму “Важливість пізнати себе та вибір
професії за покликанням”
20.05.2022
Українська література
Тема уроку: Позакласне читання.Володимир Івасюк. Пісенна творчість. «Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Балада про мальви», «Водограй»
Увійдіть за покликанням :https://meet.google.com/gcf-zeuo-skg
Матеріал до уроку
Івасюк – один із основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець.Володимир Михайлович Івасюк народився 4 березня 1949 року в місті Кіцмань Чернівецької області в родині вчителів.
У 1955-1963 роках навчався у місцевій дитячій музичній школі. У 1956-1966 роках – учень Кіцманської середньої школи. У 1962 році брав участь у заключному концерті обласного огляду музичних шкіл Буковини. У 1963 році вступив до Київської музичної десятирічки ім. М. Лисенка по спеціальності альт, навчався першу чверть, з другої чверті через хворобу повернувся до Кіцманя та навчався в середній школі та музичній школі по класу фортепіано.
У 1964 році написав першу пісню «Колискова» на вірші батька. У школі створив вокально-інструментальний ансамбль «Буковинка». У 1965 році за перемогу в республіканському конкурсі ансамбль «Буковинка» був нагороджений поїздкою по Дніпру. У 1966 році сім’я переїхала до Чернівців. Вступив до медичного інституту, однак його виключили за участь у «політичному інциденті». Влаштувався працювати на завод «Легмаш», де керував заводським хором. Під псевдонімом Весняний надіслав на обласний конкурс пісні «Відлітали журавлі» на вірш В. Миколайчука та «Колискова для Оксаночки» на власний вірш. За пісню «Відлітали журавлі» був удостоєний першої премії. У 1967-1972 роках повернувся до навчання в медичному інституті.
У 1970 році написав пісні «Червона рута» і «Водограй»
Прослухайте пісні за покликанням:
"Червона рута" https://www.youtube.com/watch?v=KDmk6XkRUBE
"Я піду в далекі гори" https://www.youtube.com/watch?v=XolO5uz8e34
"Водограй" https://www.youtube.com/watch?v=VoXS2TnRdhI
"Балада про мальви" https://www.youtube.com/watch?v=siFlR1ZyMC4
Домашнє завдання . Підготуватися до контрольної роботи за творами А. Малишка, О.Гавроша, О.Ольжича, О.Теліги.
18.05.2022
Українська література
Тема уроку: Проза, есеїстика: Г.Пагутяк («Потрапити в сад», «Коса»),
В.Діброва («Андріївський узвіз»), Я.Мельник («Далекий простір»).
Увійдіть за покликанням:https://meet.google.com/ngh-fjgy-usz-
Матеріал уроку
Галина Пагутяк «Косар» аналіз твору
Жанр: оповідання.
Літературний рід: епос.
Тема: Очищення села від бур’яну косарем Ігорком та головою сільради Юрківною.
Ідея: Порятунок світу починається з найменшого і залежить від кожного.
Проблематика:
Фізичний занепад села:
виїзд селян закордон на заробітки через відсутність роботи вдома;
переїзд з села в місто в пошуках кращого життя;
вулиці й кладовища заростають бур’янами, покинуті будинки розвалюються.
Занепад людської душі:
Байдужість селян, що залишились, до своєї долі життя села;
Порушення закону (крадіжки, виготовлення самогону) сприймається як звичайна справа;
Зміщення норм моралі (пияцтво, позашлюбні стосунки, плітки вважаються новою нормою).
Внутрішня боротьба людської душі між звичним (але іноді згубним) і новим (але цілющим і життєдайним);
Проблема страху й сміливості (почати щось нове, виділитись з-поміж інших, взяти на себе відповідальність);
Зв’язок теперішнього з минулим (пам’ять народу сприяє продовженню його життя, дарує можливість майбутнього);
Єдність та розрізненість (коли люди поодинці, то село занепадає; коли герої об’єднуються – це позитивно впливає на їхнє життя).
Головні герої:
Юрківна – «голова сільради, або війтиха, як колись би сказали, немолода жінка, важка тілом, але спритна думками»; «Жила сама. Чоловік умер два роки тому, звільнивши її від своїх запоїв і побоїв, син був на заробітках у Чехії разом з жінкою, складав гроші на квартиру в місті». Саме вона зрозуміла, що «село скочується у прірву». Вона одна з небагатьох, хто на подвір’ї, в саду і за плотом косила сама, бо більшість селян і того не робила. Щоб відродити село, Юрківна попросила декількох молодиків покосити в селі траву. З трьох зголосився лише Ігорко.
Ігорко – «не був скінченим пияком, додому до себе не пускав пити, однак міг напитися часом»; «ходив то дрова рубати, то помагати при будові». Він жив разом з старенькою матір’ю, а «довкола їх хати з трьох боків пустка, оповита диким виноградом, з якого стирчать комини розвалених хат». З Юрківною його об’єднувало те, що в його очах «був той самий біль самотності і неприкаяності, що і в неї». Він узявся рятувати світ косою і не зупинився на одному селі.
Ігоркова мама – «мала склероз, заговорювалася. Вже давно не виходила далі, ніж подвір’я, і ніхто до неї не навідувався». Вночі вона прокинулась і попросила сина «йти спасати світ», через що Ігорко й зголосився взятись за косу.
Анелька – сусідка Ігорка; «самогонщиця, гонить труйку, що Михайло Прокоповичів вмер від її горівки (…), податки два роки не платила». Посадила кукурудзу впритул до Ігоркового дому, так, що вона «світ заступила». З того, що потрібно спочатку зітнути кукурудзу й почав Ігорко.
Сюжет:
Експозиція – розповідь про занепад села.
Зав’язка – Ігорко зголошується косити траву.
Розвиток дії – Ігорко косить траву в усьому селі, селяни це помічають.
Кульмінація – нове хрещення коси кров’ю Юрківни й Ігорка.
Розв’язка – Ігорко пішов косити в інші села.
Володимир Діброва «Андріївський узвіз» аналіз (паспорт) твору
Рік написання: 2007
Жанр: роман
Літературний рід: епос
Тема: Переосмислення життя головним героєм унаслідок інсульту під час прогулянки Андріївським узвозом.
Ідея: Життєва доля визначена наперед і змінити прожите неможливо, але варто переосмислити його заради майбутнього.
Проблематика:
- Визначення життєвої долі, яку не можна змінити (усвідомлення головного героя наприкінці роману);
- Переосмислення життя у критичній ситуації (подорож головного героя «зупинками» свого життя);
- Стосунки батьків і дітей (головний герой, його дружина й донька; головний герой зі своїми батьками);
- Повторення життєвої долі батьків дітьми, попри намагання не робити цього (головний герой повторив стосунки власних батьків у своїй сім’ї, згодом те саме зробила і його донька);
- Стосунки чоловіка й жінки (кохання, зради, прийняття, прощення, вірність і невірність);
- Чоловіча самореалізація на роботі (кар’єрна драбина, підйоми і спуски, зв’язки на роботі, які допомагають чи шкодять);
- Чоловіча самореалізація в особистому житті (стосунки з дружиною, донькою, коханкою);
- Творчість і неможливість її виразити (несприйняття творчості головного героя його сучасниками);
- Заперечення творчості як сфери людської самореалізації (знецінення важливості творчості батьками головного героя);
- Знецінення життя окремої людини (погрози, стеження, збирання компромату);
- Колективізація і взаємозалежність людей як проблема (зв’язки, які мають забезпечити добробут кожного, відсутність зв’язків – ознака приреченості на невдачу);
- Марність боротьби людини проти системи (головний герой стає одним з коліщаток великого механізму);
-- Гніт епохи й історичного періоду на життя людини (прожити життя без залежності від умов зовнішнього світу неможливо).
Головні герої:
Чоловік (він же студент і хлопчик Андрюша) – проректор, проживає своє життя знову після інсульту, який він отримав, прогулюючись Андріївським узвозом. Переосмислює все, що з ним відбулось і розуміє, що інакше бути не могло.
Дружина – переживає за доньку й чоловіка, знає про його зради.
Донька – залишає свого чоловіка-поета за ради іншого поета, переїздить до нього в село, вагітніє.
Інші герої:
Коханка чоловіка – була його колегою по кафедрі, вони зустрічалися декілька років, а згодом вона покинула його, бо має вийти заміж за директора іноземної фірми, у якій тепер працює.
Ректор – виїздить закордон, а потім повертається, що не дає гол. герою зайняти його місце.
Його дружина (Мати-Заступниця) – влаштовує усі справи в навчальному закладі; щоб вирішити щось, потрібно спочатку звернутись до неї, а не до ректора.
Товариш студентських років – підтримує творчість гол. героя, згодом бачиться з ним на новій квартирі.
Батьки головного героя – занадто опікають хлопчика, сваряться і розлучаються згодом.
Композиція
Роман складається з семи розділів. Сюжет роману розгортається у зворотному порядку – спочатку теперішні події, а потім відбувається екскурс в минуле героя. Історія має обрамлення – власне теперішні події на початку і в кінці роману:
Домашнє завдання.
Опрацювати матеріал підручника. Підготуватися до контрольної роботи з теми "Л.Костенко, В.Стус. Сучасна українська література"
16.05.2022
Українська література
Тема уроку:А.Малишко. «Стежина» («Чому, сказати, й сам не знаю...»). Патріотичні почуття, найвищі духовні цінності в них.
Матеріал уроку
Наш сьогоднішній урок - урок нової зустрічі з пісенною творчістю поета - лірика А.Малишка, який прожив своє життя під девізом: «Я серце й душу в пісню переллю».
Пісенність - це одна з найголовніших і найдорогоцінніших прикмет усієї
поезії Малишка. Упродовж усього життя і завжди з великим бажанням він працював
як пісняр. Ніжною блакитною стрічкою вплелася Малишкова пісня у розмаїття
пісень українського народу.
«Народження людини, - говорив Малишко, - пов’язане з піснею. Перше кохання дівчини, щастя любові і гірка розлука - в пісні. Шахтар і сталевар, воїн і політик, філософ і митець, лікар і вчитель свої радості, болі, надії, всю душу вливають в пісні. Воїн, ідучи в похід, бере три речі: зброю, хліб і пісню. Зброя для боїв, хліб для життя, пісня, як душа Батьківщини».
Прослухайте поезію за покликанням:https://www.youtube.com/watch?v=f0iYUD0Iflk
Розповідь про історію написання твору
Кожна з пісень Малишка - Дивовижна перлина, яка з часом не втратила своєї
актуальності. Цікава історія і у пісні « Стежина», музику до якої було створено
через декілька років після смерті Андрія Малишка.
Платону Майбороді замовили написати музику до художнього фільму «Абітурієнтка».
Ось тоді і згадав композитор про вірш Малишка «Чому, сказати, сам не знаю». Цікаво,
що поет цей твір подарував своєму другу Майбороді, а той написав до неї чудову
мелодію, дав назву новій пісні «Стежина».
Йшов 1969 рік, поет дуже захворів. І найбільшим проханням тоді було
принести до лікарні цвіт яблуні. За дев’ять днів до смерті поет залишив уявно
лікарняну палату і полинув до сільської хати, став босоніж на стежину і вийняв
зі свого серця слова цієї пісні. Саме вона стала його лебединою піснею. Поет
пішов із життя, але не з серця людського.
Поміркуйте над питаннями:
1.
Які емоції та почуття виникли у вас при
прослуховуванні пісні?
2.
Поясніть назву пісні.
3.
Які слова – синоніми можна дібрати до
назви, які з них, на вашу думку, будуть найбільш вдалими?
4.
Якою постає у вірша батьківщина
ліричного героя?
5.
Чим стала стежина для поета?
6.
Що відчуває автор, згадуючи стежину
свого життя?
7.
А чи є у вашому серці найдорожча стежина?
Як би ви про неї висловилися?
8.
Поясніть різницю між словами « стежина»
та «шлях». Чи у кожної людини є свій життєвий шлях?
9.
Про який життєвий шлях мрієте ви?
10. Чому
«стежина» А.Малишка «кудись пішла, не поверта»?
Ідейно-тематичний аналіз поезії
Тема:
згадування поета про стежину в рідному краю, до рідної домівки.
Ідея:
уславлення любові, чуйності, щирості до місця, де народився, зробив перші кроки
і вирушив по стежині життя.
Основна думка:
кожна людина зажди пам’ятатиме батьківську хату і ніколи не забуде стежину до
неї.
Жанр: пісня.
Композиція:
Твір складається з чотирьох куплетів
по чотири рядки. Кожне слово, речення, строфа так емоційно навантажені,
таку глибоку думку збуджують у читача, так окрилюють душу, що ані слова, ані
віршованого рядка чи інтонації замінити не можна. На глибокі роздуми спонукає цей так
просто й майстерно скомпонований вірш. Поезія — внутрішній монолог ліричного героя.
Випишіть
з тексту пісні образи - символи, поясніть їх смислове
Підсумок
Стежина… Кожен пов’язує
її з чимось своїм, дуже важливим. Кожен її пам’ятає – чи ту, по якій
ступав перші кроки, чи ту, по якій ідеш щодня. Вона у кожного своя. І цю
стежину треба пройти так, щоб, озирнувшись назад, не соромно було за пройдений
шлях. Ця стежка веде кожного у широкий світ. До неї можна повернутися тільки у
спогадах, бо дитинство не повертається.
Тож нехай ваша стежина буде світлою і рівною, і незмінним залишається
почуття вдячності рідному дому, отчому порогу.
16.05.2022
Тема уроку: Види, часи, способи дієслів. Перехідні і неперехідні дієслова.
Увійдіть за покликанням:https://meet.google.com/sfh-xvmi-jbz
13 травня 2022
Українська література
Тема уроку: Сучасна українська література
І.Римарук («Обнови»), Ю.Андрухович («Астролог», «Пісня мандрівного спудея»), О.Забужко («Рядок з автобіографії»,
«Читаючи історію»), О.Ірванець («До
французького шансоньє»), С.Жадан
(«Музика, очерет…», «Смерть моряка»).
Матеріал уроку
Ігор Римарук біографія
Ігор Миколайович Римарук народився 4 липня 1958 року в селі М’якоти Хмельницької області в сім’ї сільських педагогів.Школу закінчив на відмінно. Писати вірші Ігор почав ще під час навчання в школі, і це захоплення літературою вплинуло на все його життя. Закінчив факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1979). Дебютував в 1978 в журналі «Дніпро» (Дніпро).Працював у пресі та видавництвах. Головний редактор журналу «Сучасність», завідувач редакцією сучасної української літератури видавництва «Дніпро», член Спілки письменників України (1984), віце-президент Асоціації українських письменників. Упорядник антології нової української поезії «Вісімдесятники» (1990). Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (2002) Радник міністра культури з питань книговидання (2007).У жовтні 2008 року у Львові поета збила автівка. 3 жовтня 2008 року він помер у лікарні.
Прочитайте вірш“Обнови”
Молодiй душе
радiй обновам —
лавровий вiнок стає терновим
стражники у мученики пруть
хрест не орден
хрест не одберуть
на крилатий герб у консулятi
задивились коники крилатi
а буланий змiй
а вороний —
де ви нинi
в упряжi якiй
мчить полями бричка макабрична
деренчить горлянка вiзника
i твоя
душе
зоря одвiчна
в небесах оновлених зника
Коментар учителя. У цій поезії яскраво виражена біблійна символіка, яка тісно переплетена з проблемами й труднощами мирського (чи сучасного?) буття. У цьому вірші подана алегорична картина сучасного світу з його суперечностями, протиріччями, коли «лавровий вінок» перетворюється на «терновий», кати стають героями, тільки «тяжкі хрести» залишаються, їх не одберуть, це не ордени.
Ліричний герой поезії жалкує за «буланими», «вороними» «зміями» — мріями, сподіваннями, сміливими вчинками, котрі змінилися на буденщину — деренчливу бричку з крикливим візником, і прагне оновлення, «крилатості», лету до осяйних небес. Вірш написано в постмодерній манері, що характерно для автора. У вірші майже немає розділових знаків, а рядки не відмежовуються великою літерою. Кожен сам ставить акценти і розуміє твір по-своєму. Цілком по-філософському автор вирішує питання про покликання й призначення людини на землі, коли завжди є проблема вибору життєвого шляху: «хрест не орден хрест не одберуть». Тільки особистість знає, що має хрест, і його слід пронести гідно, як Христос. Окремою темою звучить протистояння покликання поета та імперської залежності, що глибоко сидить у підсвідомості, бо все ще мимоволі озирається «на крилатий герб у консуляті». Минає час, і йому належить щоразу бути оновленим, саме тому минуле й майбутнє завжди поруч, саме тому «зоря одвічна в небесах оновлених зника», щоб означити новий поступ для душі.
Юрій Ігорович Андрухович – український поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Юрій Андрухович народився 13 березня 1960 року у Станіславі. Володіє українською, російською, польською, англійською та німецькою мовами. Захоплення: фонетика. Навчався в спеціалізованій школі №5 з поглибленим вивченням німецької мови. Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного Інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві (1991). Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії Івано-Франківського часопису «Перевал» (1991–1995). Співредактор часопису текстів і візій «Четвер» (1991–1996). Віцепрезидент АУП (1997–1999). У 1994 році захистив кандидатську дисертацію по творчості забороненого в радянські роки класика української поезії першої половини XX століття Богдана-Ігоря Антонича. Докторську пише по творчості американських поетів-бітників. Був лідером відомої поетичної групи Бу-Ба-Бу («Бурлеск-Балаган-Буфонада»). В ієрархії Бу-Ба-Бу займає посаду Патріарха, звідки й походить прізвисько «Патріарх української поезії». Один із засновників постмодерністської течії в українській літературі, яку умовно називають «станіславським феноменом». Представники цього напрямку активно розробляють поетику «карнавального» письма. У 1985 році за результатами публікації двох книг віршів прийнятий у СП України, у 1991 році — за ідейним переконанням виходить зі складу Союзу письменників разом з декількома колегами і стає ініціатором установи Асоціації українських письменників. Наприкінці 1980-х відомий, як активний діяч первісного, ліберально-демократичного Руху. На початку 1990-х років разом з Ю.Іздриком починає видавати перший в Україні постмодерністський журнал «Четвер». З 1991 року публікується у великих літературних журналах України.
Перегляньте відео за покликанням :https://www.youtube.com/watch?v=rdWGr25b28M
Виразне
читання поезії «Астролог»
Коментар вчителя. Вірш «Астролог» -
зображення неординарної особистості в навколишньому світі.
Ліричний герой показаний як
людина творча, однак для людей він — дивак. За все своє життя він не надбав
ніяких статків. Навіть добровільно відмовляється від елементарних побутових
вигод, живе на горищі, хоча «там зимно, там вітер свище». Його передбачення нікому
не потрібні, оскільки вони не збуваються. Однак ліричний герой твору
залишається непохитним у своєму прагненні передбачити майбутнє. Його манить до
себе «окраєць нічного неба». Так минають роки, проте астролог залишається
вірним собі. Він наділений поетичним даром, здатністю бачити й відчувати
навколишню красу. Звичайно ж інколи його охоплює зневіра: «І взявши голову в
руки, / Він крикне собі з розпуки: “Чого я марную роки?!”».
Для героя цієї поезії бути астрологом (хоча точніше було б сказати астрономом) — не просто якась робота чи заняття, а спосіб життя: «У нього палка потреба, у нього бажання слізне: окраєць нічного неба спіймати у фокус лінзи». Мабуть, він дивак для довколишніх, але має внутрішню свободу, хоча земні спокуси йому видно з горища, «коли в полудневу пору від кухні смаженим віє».
Читання
поезії «Пісня мандрівного спудея»
Коментар учителя. Цей твір — ключ до розуміння
творчого кредо митця. У давнину, а саме за часів Г. Сковороди, спудеями називали молодих людей,
які вивчали різні науки. На канікулах вони мандрували містами й селами, співали
пісень, розказували вірші (які часто самі й складали), щоб прогодувати себе, а
також показати свою поетичну вправність. Вони були високоосвіченими, талановитими,
творчими. Саме таким є ліричний герой — «мандрівний спудей», який, мандруючи,
досліджує життя, поспішає туди, «де кров з любов’ю черленяться, де пристрастей
і пропастей сувій...». Своїм поетичним словом хоче творити добро, «щоб явір
тихі сльози витирав, щоб небо, нахилившись, наслухало, щоб завше був натхненний
соловій». Мандрівка для спудея — не задля споглядання, він у пошуку свободи для
своєї творчості: «З риторик і поетик академій — гайда на площу, як на дно ріки!
Підслухані у вирі цілоденнім ті рими — вчителям наперекір». Поет ніби стверджує
думку: справжня поезія може творитися там, де люди, де вирує життя.
До творчого виявлення своєї особистості ліричний герой
ставиться по-доброму й іронічно. Свої неслухняні римовані рядки називає
«маленькими чортенятами», які допомагають йому. Незвичним використанням епітета
«на зелену прощу» автор декларує, що справжній вияв творчого натхнення — у
вільному леті думок й образів, коли хочеться «читати вірші травам і вітрам!..».
Вірші повинні зворушувати серця людей, щоб від них і «явір тихі сльози
витирав», і небо слухало, і соловей співав.
“Рядок з автобіографії” О. Забужко Аналіз твору
Збірка – «Диригент останньої свічки» (1990)
Основна думка твору – дотримання етичного ідеалу духовного аристократизму, служіння вивищенню України та своєї нації, збереження родовідної пам’яті.
Ідея – возвеличення в узагальненому образі своїх предків моральні чесноти українців: патріотизм, вірність, честь, оспівує духовне багатство рідного народу.
Вірш «Рядок з автобіографії» — яскравий приклад постмодерної літератури. У творі наявні алюзії (натяки, перегуки) на відомі сюжети літератури попередніх епох. Отже, авторські запозичення (перегуки) спостерігаються в «Рядку з автобіографії» на сюжетно-тематичному та образному рівнях.
У творі О. Забужко засвідчує гордість за своїх предків. У вірші «Рядок з автобіографії» мисткиня акцентує на важливості генетично успадкованої козацько-шляхетської культури, що, наче «нить основи / Крізь віки однієї сім’ї», залишає «від батька до сина / Честь у спадок — як білу кість!». Утрата родової пам’яті (шляхетського козацько-лицарського духу) авторка розцінює як зраду, поразку, бо це веде до колоніальної ганьби, національно-історичної катастрофи. Емоційна напруга твору зростає від строфи до строфи, досягаючи свого апогею в рядках: «Мої предки були народом — / Тим народом, якого нема», що сприймаються як висновок про велич українського народу.
Поетеса у вірші згадує радянські виправно-трудові табори: Соловки, Магадан, Колима.
Самостійно підготуйте аналіз О.Ірванець («До французького шансоньє»), С.Жадан («Музика, очерет…», «Смерть моряка») (використайте мережу інтернет)
13 травня 2022
Українська мова
Тема уроку:Розряди числівників за значенням, їх характеристика. Паралельне використання відмінкових форм числа.
Увійдіть за покликанням:https://meet.google.com/zie-pain-ezc
Опрацюйте параграф 66,67 виконайте вправи 709,712.
13 травня
Українська література
Тема уроку:А.Малишко. Відомий український поет і його пісні, що стали народними. « Пісня про рушник»
Увійдіть за покликанням:https://meet.google.com/gys-wqmc-pxe
11.05.2022 р
Українська література
Тема уроку: Література елітарна, вишукана, високохудожня. Література масова, популярна (її інтенсивний розвиток). Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 1990-х років, його риси.
Увійдіть за покликанням:https://meet.google.com/xme-njni-hrd
Матеріал до уроку
Теорія літератури
Елітарна література — художнє письменство, розраховане на витончене естетичне сприйняття, на інтелектуально освіченого читача, що вимагає значної обізнаності з надбаннями світової культури. Вона випереджає середній рівень духовного розвитку суспільства, задає високі зразки для наслідування. У розвитку літератури елітарність протистоїть масовості. Елітарна творчість є у багатьох письменників-класиків: Т. Шевченка (поезії останніх років), І. Франка (філософська лірика), Лесі Українки (драматургія), М. Рильського, М. Зерова, Є. Плужника, М. Бажана, О. Ольжича, Є. Маланюка, Г. Чубая та ін. У ХХ ст. (особливо в другій половині) виявилася тенденція різкого розмежування елітарної модерної та масової літератури («чтива»). Реакцією на цей процес став постмодернізм, коли в одному творі поєднуються «пласти», розраховані на масового читача і на елітарного.
Масова література — інша назва — белетристика. Художня література, розрахована на масового читача, його середній рівень розвитку. Протиставляється елітарній літературі. Умовно белетристику можна поділити на високоякісну (П. Коельйо, Р. Бах, в українській літературі — «Тигролови» І. Багряного) і низькоякісну («чтиво»). Головна функція масової літератури — розважальна, проте високоякісна здатна також порушув важливі проблеми, ставити високі ідеали, покликати до наслідування, натомість «чтиво», що будується за простими схемами, відповідає на запити читача, а не формує їх.
Елітарна та масова література — два потоки сучасного літературного процесу. В сучасних культурно-історичних умовах традиційне протистояння елітарної та масової літератури втратило свою гостроту.
Елітарна (від франц. elite — краще, добірне) література вирізняється інтелектуальною та естетичною ускладненістю, наявністю підтексту та зашифрованих образів, символів. Такі твори потребують підготовленого читача.
Масова література — це розвивальна й дидактична белетристика, яка друкується великими накладами. Такі твори передбачають спрощене читання. Типові ознаки — пригодницький вульгаризований романтичний сюжет, щасливий фінал. Масову літературу читають 90 % усіх людей, а 10 % просто соромляться про це казати.
Сучасна література — це окрема соціальна сфера з власною інфраструктурою, що має забезпечити книжку (будь то зразок елітарної чи масової літератури) усім необхідним для її успішного «життя» в суспільстві. Це й фахова критика на сторінках популярних газет, журналів, цікаві рецензії, реклама на радіо та телебаченні, а також розгалужена мережа спеціалізованих книгарень.
Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» — одне з провідних в Україні. На рік з'являється багато нових найменувань і різними накладами. У видавництві працюють найвизначніші митці: художники Кость Лавро і Владислав Єрко, перекладачі Євген Попович, Ольга Сенюк і Віктор Морозов. Треба додати, що «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» веде активну співпрацю з Ліною Костенко, Юрієм Андруховичем, Олексою Негребецьким та багатьма іншими. Силою працівників зростає саме видавництво.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати матеріал підручника.
Сформулювати своє визначення елітарної та масової літератури.
09 травня 2022 о 12.00
Українська література
Тема уроку:Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили». Іван Сила (Іван Фірцак) – утілення непереможного духу українського народу, його доброти й щирості
Увійдіть за покликанням: https://meet.google.com/ixv-gqce-cni
09 травня 2022
Українська мова
Тема уроку:Ступені порівняння прикметників. Відмінювання прикметників.
Увійдіть за покликанням:https://meet.google.com/gti-ivrh-oap
06.05.2022
Українська література
Тема уроку: СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. Історико-культурна ситуація наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. (на шляху до нового відродження). З’ява нового літературного покоління. Найвагоміші здобутки сучасної літератури.
Шановні учні.
У звязку з тим, що прозвучав сигнал "Тривога"опрацюйте матеріал самостійно
Матеріал до уроку
Нам у спадок
передали величезне багатство – мову та літературу – «духовний заповіт одного
покоління іншому».
Українська література межі ХХ і ХХІ століть дуже цікава й неоднозначна: оригінальна й традиційна, лірична й епатажна, акцентована на змісті й формалістська. Ця література твориться саме тепер, і ми , певним чином, є свідками її народження. Нове покоління поетів і письменників прагне подивитися на навколишній світ по-новому, а не під кутом методу «соцреалізму». Незалежна Українська держава відкрила перед літературою і нові можливості, і нову її сторінку. Література, як і все державне життя, позбулося0 ідеологічно-партійного диктату, ставши абсолютно вільною у виборі тем , образів і способів їх трактування. Ідейно-художнє її багатство стимулювало тематичну, жанрово-стильову, концептуальну різноманітність.
Характерною
прикметою літературного життя кінця ХХ – початку ХХІ століття є те , що у ньому
беруть участь представники різних поколінь, різних стильових течій, отже, в
ідейно-тематичному, жанрово-стильовому й емоційно-інтонаційному виявах
література останніх років строката й різнобарвна.
Якщо
представники старшого покоління (тобто ті , хто забезпечував літературі
відповідну духовну висоту і в 60-ті , і в застійні 70-80-ті роки: Л. Костенко,
І. Драч, Д. Павличко, Б. Олійник, П. Загребельний, Р. Іваничук, В. Шевчук та
інші) в цілому тяжіють до традиційної , об’єктивно реалістичної манери письма,
до осмислення передусім проблем історичної пам’яті , морально-духовного зв’язку
часів, національних святинь і традицій, то «молодші» (В. Кордун, І. Римарук ,
В. Герасим’юк, Г. Пагутяк, І. Малкович, О. Забужко , Ю. Андрухович, Є.
Пашковський , О. Лишега, В. Діброва) й зовсім молоді ( В. Кокотюха, І.
Ципердюк, С. Жадан, О. Ульяненко, С. Процюк, І. Андрусяк, І. Карпа, Любко
Дереш) вдаються до експериментаторських пошуків, критики застарілих кенонів,
нетрафаретності, гостро реагуючи на досьогочасні тематичні табу тощо.
Прикметно, що як і в 20-ті роки, молодше покоління групується в творчі гурти ,
об’єднані однаковим розумінням сутності та завдань літератури , а також спільністю
творчої манери , художніх пошуків. Утворилися різні асоціації та об’єднання
молодих: «Бу-Ба-Бу», « ЛуГоСад», «Пропала грамота», «Нова
література» , «Пси Святого Юра», «Нова
дегенерація».
Молодших
приваблюють неоавангардистські та постмодерністські віяння, що знайшли свій
вияв і в творчості тих , хто прийшов у літературу в середині 80-х – 90-х років
ХХ століття. Сучасна літературно-мистецька ситуація нагадує літературну
дискусію 20-х років ХХ століття. Адже ставляться суголосні тій добі питання: що
таке література сьогодні, яка її місія в житті суспільства, окремої людини,
якими повинні бути її ідейно-естетичні орієнтири?
Ознакою
нового часу є поява творів , які замовчувалися, заборонялися у застійні часи, видаються твори «з шухляди», класичні зразки літератури. Проза 90-х років вражає
оголеною правдивістю, зацікавлює невідомим фактажем, новизною ситуації та образів.
За
географічним принципом можна виокремити київську-житомирську (В.Шевчук, В.
Медвідь, Є. Пашковський, О. Ульяненко, Б. Жолдак, О. Жовна, Л.Пономаренко, Є.
Кононенко, О. Забужко, В. Діброва) та галицько-станіславську (Ю.Андрухович, Ю.
Винничук, Ю. Іздрик). Самобутньо виокреслюється й жіноча проза (О. Забужко, Є. Кононенко, В. Мастєрова, Л. Пономаренко та інші ).
Домашнє завдання.
Вірш напам'ять . Знати конспект
