23 грудня
Увійдіть за покликанням: https://meet.google.com/rxz-cygx-yqa
23 грудня
Увійдіть за покликанням: https://meet.google.com/rxz-cygx-yqa
Запис у зошиті для контрольних робіт з літератури
1. Тридцяте вересня
Україна розкішний вінок
із рути та барвінку.
Україна дорога й близька
моєму серцю.
У пісні і в труді я
частка Батьківщини.
Мої літа не монотонні будні.
Я син свого
часу і весь належу сучасникам своїм.
Сірим серпанком заслані
поля.
Жити це лицедіяти: кожен з нас грає якусь роль.
Промені як вії сонячних
очей.
Стояти над своїм життям велика честь
Наше завдання
розробити проект
Соя, риба, виноград ось
здоров’я заряд.
2.Виконайте онлайн тест за покликанням: https://zno.osvita.ua/ukrainian/tag-podvoyennya_liter/
результат сфотографуйте і відправте у групу.
15 грудня 2022
Тема уроку:Осип Турянський «Поза межами болю». Загальнолюдські мотиви й гуманістичні цінності. Біологічні інстинкти й і духовна воля до життя: ідея перемоги духа над матерією.
Увійдіть за покликанням:https://meet.google.com/rvr-uwvb-uhzСловникова робота.
Загальнолюдські цінності – це світоглядні ідеали, моральні установки, що відображають духовний
досвід усього людства, що сприяють становленню людства, його саморозвитку,
вирішенню головних проблем сучасності, це такі цінності, що відкривають можливість діалогу,
підсилюють моменти довіри та відкритості.
Проблемне запитання: що перемагає на
війні – духовність чи тваринний інстинкт
самозбереження?
Поміркуйте над запитаннями
1.Які моральні цінності важливі на
війні?
2. Які з них найбільш важливі?
3. Що означає гуманізм і чи зустріли ви його в творі?(Свої дослідження підтвердіть цитатами з твору)
Літературне дослідження.
Продумайте відповіді на запитання і складіть словничок загальнолюдських цінностей.
-Які риси характеру властиві оповідачу?
- Чому
ж під час війни солдати з собою несуть книги
а також скрипку? Про що це свідчить?
-Хто з героїв вам не сподобався і чому?
Як потім враження про нього змінюється?
-Які слова стали переконанням , що і він
людина?
-Як Ніколич зупиняє всіх на межі між духовністю
та біологічними інстинктами
-Чому, рятуючись від холоду, солдати не
спалюють скрипку?
-Чому гроші втратили цінність на шляху смерті? Поясніть, як ви розумієте вислів «Тепер ми стали людьми »
- З якою метою
автор придумує танець смерті? Які цитати говорять про вибір кожного?
-З яким побажанням помирає Бояні? Чому
він думає не про себе? Як це його характеризує?
- До
яких національностей належать персонажі
повісті?
-Чи можете ви знайти між ними приклади
непорозумінь на національному грунті?
- Що
стає причиною загибелі Пшилуського?
-
Чому серед усіх друзів вижив Оглядівський? Що було його сонцем, його спасінням?
Які ще символи бачить у маренні оповідач?
Висновок. Я вважаю , що ваш словничок загальнолюдських цінностей складається з таких понять: людяність, співчуття, братерство,... (продовжіть цей рядок).
Аналіз твору "ПОЗА МЕЖАМИ БОЛЮ"
Жанр
твору. Автор назвав свій твір оповіданням, а
літературознавці називають його повістю,
поемою-повістю, симфонічною поемою, романом.
Композиційні
особливості. Свій твір письменник присвятив
дружині й синові: вони давали головному
героєві силу жити , врятували від
смерті. Заради них він вижив.
Події відбуваються
поза конкретним часом і простором, хоча ми знаємо, що автор описує період І
світової війни .
Повість складається
зі вступу й п’яти частин, вона починається реквіємом за загиблими й
завершується думкою про померлих побратимів. У творі є всі сюжетні компоненти. (виділене запишіть у зошит)
Перша
частина. Автор пояснює, що змусило його взятися за
цю тему, він засуджує війну, яка вбила його товаришів і тисячі таких, як вони. Автор роздумує про людину у цій
війні та наголошує, що це невигадана історія.
Друга
частина - експозиція - опис походу
військовополонених австрійців.
Третя
частина - зав’язка - убивство конвоїра, втеча. Товариші
опиняються наодинці зі смертю , де довга
дорога Албанськими горами стає випробуванням як фізичним, так і моральним..
Кульмінація — «танець смерті» як воля до
життя.
Четверта
частина - розвиток дії - загибель друзів.
Розв’язка - спасіння Оглядівського.
Сюжет твору розгортається з глибокою напруженістю, постійним страхом,
випробуваннями голодом та холодом.
Трагедію Першої
світової війни О. Турянський показує, розкриваючи цілу низку проблем,
актуальних для його доби та людства загалом: антигуманність війни, культ
грошей, життя і смерть; інстинкт і
духовний вибір у межовій ситуації; любов і зрада; добро і зло; злочин і кара;
місце людини у війні; віра і сила духу; мета в житті людини; людина і сім’я;
воля до життя і смерть.
Тема - зображення періоду Першої світової війни як злочину проти людства, змалювання
психологічного стану душі людини, котра потрапила в екстремальну ситуацію; відображення
загальнолюдських цінностей.
Ідея - засудження війни й мілітаризму, возвеличення
нездоланності людського духу, волі до
життя.
Загальнолюдські істини повісті «Поза межами болю».
-
Життя -велика цінність, його треба берегти;
-
Війна-найбільше зло проти людини;
-
Гроші-не головне багатство;
-
Друзів треба берегти;
-
Сім’я-твоє
спасіння;
-
Сонце-символ життя;
- Мистецтво робить людей кращими.(виділене запишіть у зошит)
Асоціативна вправа.
Уявіть, що ви письменник. Яким би був ваш
початок твору про війну?
ОТЖЕ, зробіть висновок
Що керує людиною на війні: інстинкт самозбереження чи прагнення до перемоги над собою?
Висновок: Осип Турянський показав
читачу всі недоліки війни, в уста своїх героїв він вклав весь людський
біль, який повністю заполонив життя людей на шляху смерті. Війна приносить лише горе, біль, муки, тому
автор говорить важливі слова про перемогу життя над смертю. Основний мотив твору – це протест проти
війни: «Хотів би я розбити скам'яніле небо і скинути всіх богів у цю
безодню. Хай би боги, царі і всі можновладці, що кинули людство у прірву
світової війни, перейшли оце пекло мук, у якому люди караються! Хай би вони
самі відчули й пізнали бездонну глибінь людського страждання!
Тоді боги стали б людьми, а люди братами»
Отже, хочеться сказати, що війна- це всеохоплююче
горе, автор засуджує війну як лихо не однієї країни і не одного покоління
людей. Зараз наша країна переживає важкий період: війна почиться на нашій рідній землі.Українці відчувають біль, смерть, розруху, страждання. В XXІ
столітті війна є безглуздою, як ніколи. Ми повинні робити висновки із
попередніх воєн і всіляко засуджувати кровопролиття, хаос і розруху та боротися за мир.Ми повинні вірити в наші Збройні сили.Ми переможимо.Все буде Україна!
Домашнє завдання.
Виписати символи твору.
13 грудня
Тема уроку: Осип Турянський.Коротко про письменника."Поза межами болю"-поема в прозі.
Матеріал для уроку
Опрацювання біографії Осипа Турянського
Народився
Осип Васильович Турянський 22 лютого 1880 року в селі Оглядів (нині
Радехівський район Львівської області) в родині тесляра. Був найстаршим серед 8
дітей. За допомогою сільського вчителя вступив до Львівської української
гімназії. Навчався добре, багато читав, студіював іноземні мови. Потім закінчив
філософський факультет Віденського університету. Там же захистив докторську
дисертацію «Голосний [е] в українській мові». Працював учителем середніх шкіл
Галичини. У літературі дебютував 1908 р. новелами про нужденне селянське життя
в альманахові «Січ». З 1910 року викладав українську мову та літературу в
Перемишлянській гімназії. Восени 1914 року був мобілізований в австрійську
армію й відправлений на сербсько-австрійський фронт. Потрапив у полон. Він один
з 60 тисяч австрійських полонених, яких, відступаючи, напівживі серби етапують
засніженими горами, і один із небагатьох, кому пощастило вижити. Це трапилося
дивовижним чином: серед семи замерзлих полонених несподівано помітили якісь
слабенькі порухи. Врятували доктора філософії Осипа Туринського, зануривши в
крижаний струмок, як запропонував земляк Василь Романишин сербським лікарям.
Перебував
у таборі для інтернованих на італійському острові Ельба. Пережите в сербському
полоні відтворив у повісті-поемі «Поза межами болю» (1917-1921). Цей твір,
написаний у стилі експресіонізму, став видатним явищем української модерної
літератури. Найчастіше визначають жанр твору «Поза межами болю» як антивоєнна
психологічна поема в прозі.
Автор
часто охоплює все життя людини чи найважливіші її моменти. Адже в «Поза межами
болю» із розповідної форми дізнаємося про трагічне життя Штранцінґера, який
осліп через поранення в одному з боїв. Його мати з розпуки померла, а наречена
наклала на себе руки. Із діалогу між персонажами стає відомо, що в Саба нікого
не було з рідних, а Пшилуському зраджувала дружина. Перед очима Оглядівського,
який був у передсмертному стані, промайнуло все його життя. Письменник,
перетинаючи межі ліричної форми твору, забезпечує героям істинно епічну повноту
буття, розгортає справжню історію їхньої душі.
Після
повернення з Італії до Австрії викладав право у Віденському університеті, потім
працював у Галичині, займався видавничою та педагогічною діяльністю. Підірване
сербським полоном здоров’я швидко тануло, і 28 березня 1933 року у Львові
письменник помер. Його скромно похоронили на Личаківському цинтарі у Львові, без
жалобних промов та вінків. На похорон, як пише сучасник, зійшлося кілька
десятків учителів, письменників і журналістів... Тільки через п’ятдесят років
його ім’я та літературна праця були гідно по-шановані.
«Поза
межами болю»... Часто цим художнім автобіографічним твором (1917, 1921) визначали
всю подальшу творчість О. Туринського, яку, на жаль, абераціями нашого
літературознавчого сприйняття було викреслено як «тьмяну» сторінку в житті
прозаїка, поета, перекладача, науковця й журналіста. Зрештою, у публіцистиці
перших декад XX ст., некрологах чи просто в спогадах про письменника його так і
називали: «автор “Поза межами болю”». Але автор тішив себе надією, оптимізмом
щодо подібного визнання й своєї подальшої творчості: написав
філософсько-алегоричний твір «Дума пралісу» (1923), сатиричну комедію «Раби»
(1927), низку оповідань: «Брате, сьогодні Святий вечір» (1922), «Казка про
«Зимову казку» (1923), «Боротьба за великість» (1926) із двох давніх гумористично-сатиричних
оповідань, «Кость бере жінку на іспит» (1926), «Іван Правдолюб» (1929), «Машина
«Метаморфоза» (1933), «Як усі ущасливлювали Івана» (1933), різдвяну легенду «Як
люди приймали Христа» (1933); поетичні твори: «На суді духа» (1921), «Козацька
дума» (1923), «Світ і поет» (1927), роман «Син землі» (1933). Створив
літературно-критичні нариси, зокрема про «Слово о полку Ігоревім», яким він
захоплювався. 1933 року вийшла друком вільна обробка різдвяної легенди «Як люди
приймали Христа». Тоді ж двома випусками в серії «Українська бібліотека»
з’явився і роман «Син земді».
Свої
твори письменник іноді підписував псевдонімами: Іван Думка або І. Думка,
Оглядівський. Інколи здається, що літературна слава О. Туринського — то
відбиток знедоленої душі, яка не знайшла собі притулку в земному житті й
постала біля тліючого вогнища-забуття, щоб спалахнути зі старого цвинтаря
волелюбним духом. А може, просто тихою сповіддю сипати зерна на рідний поріг
своєї щербатої долі.
Теорія літератури
Поема в прозі — це ліро-епічний твір, написаний прозою, в
якому історичні події й життя героїв розкриваються через сприйняття й оцінку
оповідача.
Весь
твір глибоко поетичний; він тримає читача в надзвичайному емоційному
напруженні. Тому «Поза межами болю» О. Туринського за всіма жанровими ознаками
— поема, хоч сам автор називав її «скромним оповіданням». Твір написаний поетичною
ритмізованою прозою, з короткими уривчастими речитативними реченнями, нерідко з
філігранним емоційним малюнком інверсованої фрази, сповненої глибокого
психологізму.
Аберація (лат. аЬеггаНо — відхилення) — хибність,
відхилення від істини, спотворення, омана. Термін аберація застосовується в різних
галузях науки.
У
психології, соціології, наприклад,— психічна аберація (відхилення від
нормальної розумової діяльності). Також може зустрічатися в інших галузях у
значенні «Викривлення, відхилення від норми». Може мати місце, зокрема, при
оцінці доказів у цивільному та кримінальному процесі, прийнятті управлінських
рішень тощо.
Перегляньте відео за покликанням:https://www.google.com.ua/search?q=
Домашнє завдання.
Прочитати "Поза межами болю"-поема в прозі.
13 грудня
Тема уроку:Розвиток мовлення. Письмовий твір-опис пам'ятки історії та культури.
Матеріал до уроку
Робота з підручником
1.Прочитайте пам'ятку "Як працювати над твором-описом пам'ятки історії та культури. (с.117)
2. Зверніть увагу як складати план твору (с.117)
3.Прочитайте зразок учнівського твору-опису (вправа 186 с.118)
4. Порівняйте зміст твору з фотоілюстрацією на с.119.
Написання твору -опису
1.Роздивіться фотоілюстрації на с.120-121
2. Оберіть одну, яку будете описувати.
3.Доберіть відомості про зображення з мережі Інтернет
4.Складіть план, за яким будете описувати памятку.
***Примітка. Можете описати пам'ятку культури, яку ви бачили під час своїх подорожей, екскурсій.
Твір-опис запишіть у робочий зошит
Оформляйте так:
Тринадцяте грудня
Класна робота
Розвиток мовлення.
Письмовий твір-опис пам'ятки історії та культури.
Вказуєте назву. Замок Паланок у Мукачеві
9 грудня
Тема уроку:Повторення вивченого
Увійдіть за покликанням:https://meet.google.com/tbw-hndv-qzs
8 грудня 2022
Тема уроку:Розвінчання національного нігілізму, духовної обмеженості на матеріалі українізації
Увій:діть за покликанням https://meet.google.com/yjx-qepg-zdb
Матеріал до уроку
Б.І. Антонич. Біографія.Роздуми над поезією
перегляньте відео за покликанням: https://www.google.com.ua/search?q=
Б.І. Антонич хронологічна таблиця
5 жовтня 1909 Народився на Лемківщині в родині греко-католицького священика.Початкову освіту майбутній поет здобував під наглядом приватної вчительки.
1920–1928 Навчався у Сяноцькій гімназії гуманітарного типу імені Королеви Софії. Був одним з кращих учнів.
Середина 1920-х Батьки Богдана Ігоря Антонича жили у селі Бортятин (Львівської області), де отець Василь був місцевим парохом. Б. І. Антонич часто приїжджав сюди, тут написав низку своїх творів.
1928-1933 Навчання у Львівському університеті за спеціальністю “Польська філологія”. Почав вивчити українську літературну мову, писав перші твори, які зачитував у колі студентів-українців.
1931 Перший свій вірш поет опублікував у пластовому журналі «Вогні». Пізніше виходить книжка поезій “Привітання життя”dovidka.biz.ua
1932-1933 Велика гармонія
1934 Три перстені: поеми й лірика.
1936 Книга Лева. Крім того, він випробовував свої сили у прозі та драматургії. Залишилася незакінчена новела «Три мандоліни» та великий фрагмент повісті, що мала називатися «На другому березі». Він склав лібрето до опери «Довбуш», що її мав написати Антін Рудницький.
6 липня 1937 Помер Антонич у молодому віці. Після перенесеного апендициту та наступного запалення легенів перевтомлене довгою і високою гарячкою серце не витримало. Похований у Львові.
Послухайте вірш "Різдво" за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=Ur5yQ4ZCjzo
Антонич “Різдво” аналіз (запишіть у зошит)
Рік створення: 1934.
Джерелом написання поезії “Різдво” є біблійна легенда про народження Христа.
Збірка: «Три перстені».
Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: філософська.
Напрям: модернізм
Течія: авангардизм, символізм, міфіологізм
Тема: факт народження Христа.
Ідея: переосмислення факту народження Христа як події, що відбувається в кожному селі й містечку; уславлення народження життя й радості.
Провідний мотив: возвеличення таїнства різдвяного вечора. У поезії “Різдво” переплетені мотиви християнські та язичницькі.
Хдожні засоби
Епітети: місяць круглий, снігова завія, золотий горіх;
Метафори: прийшли лемки і принесли місяць; народився Бог на санях; ніч крутиться довкола стріх; у долоні у Марії місяць – золотий горіх.
Образи-символи
Образи:
людей: лемки у крисанях; Марія;
міфологічних істот (умовно): бог;
природи: ніч у сніговій завії, місяць — золотий горіх;
предметів і явищ: народження; сани; містечко; крисані (круглі капелюхи); стріхи; долоні.
Символічні образи:
сани (український символ-аналог ясел, де народився Христос);
лемки (символ-аналог волхвів);
золотий горіх (символ-аналог дитинчати Христа, нового життя);
місяць (символ батьківщини).
Лемки приносять у дарунок новонародженому “місяць круглий“. Цей дар символізує – хліб.
Прочитайте вірш "Коляда" або прослухайте за покликанням https://www.google.com.ua/search?q=
Прослухайте "Різдво", "Коляда"вірші, покладені на музику .Покликання:https://www.facebook.com/vinobu.vn.ua/videos/богдан-ігор-антонич-різдво-і-коляда-христина-соловій-колядка-народився-бог-на-са/738715560096387/
Складіть паспорт твору "Коляда"
6 грудня
Тема уроку: Оригінальність і простота висловлення глибоких почуттів і важливих думок у віршах В.Голобородька "Наша мова","Теплі слова"
Увійдіть за покликанням:https://meet.google.com/hzb-vxqz-zpd
Матеріал до уроку
Сьогодні на уроці ми подовжимо знайомство з творчістю Василя Голобородька, визначимо ідейно-художній аналіз його творів «Наша мова» і «Теплі слова».
Прочитайте поезію В. Голобородька “Наша мова”. (підручник с.113)
Інтерактивний метод «Мозковий штурм». Поміркуйте над запитаннями.
Які поетичні образи автор створює в поезії?
Чому, на вашу думку, слова «Пісня», «Літопис» автор написав з великої літери, хоча сам вірш починається з малої?
Що
є визначальною ознакою народної пісні?
Яке
значення мають літописи?
Хто
є ліричним героєм поезії?
Чому,
на вашу думку, цей твір не має розділових знаків?
Які образи протиставляються?
Чому
автор використовує слово «побратим»?
Пояснення (Побратимство
існувало між козаками на Січі. Це були не просто товариські стосунки, дружба, а
набагато глибший зв’язок між людьми. Існував обряд братання. Після нього кожен
козак клявся, що ніколи не зрадить свого побратима аж до смерті й готовий
заради нього віддати життя. Отже, здатність українського народу до побратимства
– шляхетна риса, потрібна і сучасним, і майбутнім поколінням.)
А
які дії протиставляються в поезії?
Чому автор використовує слово «мовчимо»?(Мовчання – це також дія, іноді воно вагоміше за слово. Поет вірить, що таке мовчання є, але колись народ скаже своє слово.)
Літературний аналіз твору (записуємо в зошит)
Тема: висловлення почуття любові,
пошани до рідної мови
Ідея: уславлення ролі мови, її
значимості у житті нашого народу; гордості українців за свою мову.
Жанр: верлібр, громадянська лірика
Образи:ліричний
герой –мова.
Художні засоби:
Епітет:
пісенні слова
Тавтологія:
проспівано у Пісні
Анафора:
кожне слово нашої мови “тож…”,
Протиставлення «побратими – вороги»,
«розмовляємо-мовчимо»
Виразне
читання поезії В. Голобородька “Теплі слова” (с.115 підручника)
Поміркуйте над запитаннями
-
Чому в поета слова «теплі», а всесвіт
«холодний»?
-
А
якими слова бувають ще? Якими б епітетами ви їх наділили?
-
Які
слова «теплі» у поезії?
-
Чому
саме ці слова?
-
Які
асоціації ви можете дібрати до них? Що об’єднує їх?
-
Що
значить «наповнювати всесвіт теплими словами»? Чи може світ від слів
«потепліти»? Поясніть
значення образів Дунаю, короваю, Змія. Чому автор зосереджує увагу саме на них?
-
Яка
основна думка твору?
-
Сформулюйте
ідею твору.
Літературний аналіз твору
Тема: поетична розповідь про теплі слова – символ
нерозривності мови та України.
Ідея: возвеличення мови у житті народу, показ мови, що єднає
покоління
Жанр: верлібр, громадянська лірика
Художні
засоби:
Епітети: холодний всесвіт, теплими словами
Метафора: щоб не вмерло слово; наповнюймо … всесвіт … словами;
словами, що народжуються разом із диханням.
Рефрен: щоб не вмерло слово
Антитеза: холодний всесвіт – теплі слова
1. Прочитати матеріал за підручником с.113-115.
2..Скласти сенкан на тему «Мова» або «Теплі слова».
6 грудня
Тема уроку:Розвінчання національного нігілізму, духовної обмеженостіна матеріалі українізації
Увійдіть за покликанням:https://meet.google.com/ryh-jajq-kcd
Матеріал до уроку
Коли мова заходить про українізацію, національне питання, мовці використовують слова: патріотизм, націоналізм, шовінізм, манкурт… Характеризуючи своїх персонажів, вам доведеться користуватися ними.
Тлумачний словник
Шовініст – людина, що обстоює ідею расової винятковості та розпалює національну ворожнечу й ненависть.
Націоналіст – той, що розпалює національну ворожнечу під гаслом захисту своїх національних інтересів і національної винятковості.
Манкурт – особа, що відмовляється від свого народу, національності.
Патріот – віддана своїй вітчизні та народу людина, яка поважає інші національності.
Як ми вже визначились, погляди на українізацію у персонажів трагікомедії є не одностайними. Вони також по-різному ставляться і до української мови.
Мина Мазайло: - « Оце саме «ге» і є моє лихо віковічне. Прокляття, якесь каїнове тавро, що по ньому мене впізнають навіть тоді, коли я розговорю не те що чистою руською, а небесною, ангельською мовою… оце саме «ге» увесь вік мене пекло і кар`єру поламало…»
Харківський службовець Мина Мазайло, українець за походженням, вирішив змінити своє «плебейське прізвище» на щось милозвучніше. Він підшукав собі вчительку Бароново-Козино, яка обіцяє навчити його правильної російської вимови. Мина сподівається, що тоді для нього настане справді щасливе життя. Але разом із прізвищем відмовиться він і від свого українства, від «мужицтва» й стане одного чудового дня Сиреневим, Розовим, Тюльпановим, на крайній випадок — Мазєніним. Саме в прізвищі він убачає причину своїх службових і життєвих поразок. «Мазайло» для нього, як камінь на шиї, тавро його соціального рабства. Українську мову він вважає тавром, яке видає його, як він вважає «другосортне» походження. Його ми вважаємо манкуртом. Щоб утриматися на своїй посаді, а також підвищувати свою кар`єру, Мина Мазайло ладен навчитися неймовірно важкої, незрозумілої йому російської мови. Саме цим він намагається заслужити повагу в суспільстві.
Інформативне гроно Мина Мазайло
Дядько Тарас: -
«…Ми расєйщини в нашій мові ніколи не заводили, а ви що робите?...Є своє слово «універсал», а ви «маніфеста» заводите… Рідне слово «пристрій» ви на «апарат» обернули, а забули, як у народній мові про це говориться?»
Дядько Тарас - гротескна фігура. Він виступає за збереження старого, патріархального, без урахування нових умов життя. Дядько Тарас категорично виступає проти впровадження в українську мову іноземних слів. Він ладен придумувати нові українські слова, тільки б не «красти» чужих. Проте в суперечці, хто в кого «вкрав» слова, змінювати чи не змінювати прізвище Мазайлові, дядько виявляється слабшим за тітку Мотю й здається на її милість. Є в нього й висловлювання, не позбавлені здорового глузду, продиктовані любов’ю до рідного краю й народу, глибоким знанням історії, але він дуже швидко здає свої позиції під час дискусії. Дядько Тарас хоча і називає відкрито себе шовіністом, але за своєю позицією він більше схожий на націоналіста.
Мокій: -
«Сиджу сливе сам удень і вночі та перебираю, потужно вивчаю забуту й розбиту і все ж таки яку багату, прекрасну нашу мову! Кожне слово! Щоб не пропало, знаєте, щоб пригодилось воно на нове будування. Бо, знаєте, вивчивши мову так-сяк, нічого з неї прекрасного й цінного не складеш…»
Син Мокій, «вдарений мовою», без п’яти хвилин комсомолець, у драмі виступає антиподом свого батька й мріє додати до «Мазайла» загублену половину «Квач». «Мазайло-Квач» звучить для Моки як музика. Він чужий націоналізму та далекий і від інтернаціонального пафосу комсомольців. Єдине, чим Мока захоплений — це багатством української мови. Мовні симпатії Куліша зробили постать Моки ніби позитивною й такою, що виражає авторські ідеї, а позитивний герой з Моки — ніякий. Мока дійсно має глибокі знання української історії, літератури, фольклору, тонке відчуття мови. Він романтик і мрійник. Його філологічні коментарі захоплюють і чарують. Уля каже: «…Він на тебе словами отими тощо… аж пахне». Але коли він говорить дівчині замість слів кохання: «Ах, Улю! Мені вже давно хотілось вам сказати… Хотілось сказати, а тепер ще охотніше скажу: Улю! Давайте я вас українізую!» — то звучить смішним. У суперечці з батьком Мокій грубий, жорсткий, нестриманий. У нестямі кричить: «З новим прізвищем! У криницю!». У Мокія є певні риси патріота, але в нього далі замилування «укрмовою» справа не йде.
Тьотя Мотя: - «Я так і знала, так і знала, що тут діло нечисте… Так он вони хто, ваші українці! Тепера я розумію, що таке українська мова. Розумію! Австріяцька видумка, так?»
Заскорузлості поглядів і ворожості до української мови, історії, культури можна лише подивуватися. Репліки тьоті Моті смішні, але й небезпечні. Побачивши на вокзалі напис українською «Харків», вона цілком серйозно питає: «Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортили город?». Те, що в українській опері «Тарас Бульба» артисти співають по-українському вона називає «безобразієм». Її докази мають незаперечну логіку: «Да єтого не может бить, потому што єтого не може бить нікада!». Українська мова для неї — просто «австріяцька вигадка». Убивчим за силою сарказмує висловлювання тьоті Моті: «По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной». Вона рознервувалася, коли Уля сказала, що її ноги відповідають «українському стандарту»,бо відразу кинулася крадькома вимірювати свої. Завдяки майстерності й таланту М. Куліша ім’я «тьотя Мотя» перейшло в народі до розряду прізвиськ. Тьотя Мотя – шовіністка за всіма показниками.
Завдання
Прочитайте даний матеріал
Складіть інформативне гроно до образу Мокія , тьоті Моті
5 грудня
Тема уроку: Порівняльний зворот. Виділення порівняльних зворотів комами
Матеріал до уроку
1. Виконайте вправу за покликанням :https://learningapps.org/26388574 (результат пришліть на пошту)
2.Перегляньте відеоурок Всеукраїнської школи онлайн за покликанням https://www.google.ru/search?q=
3. Опрацюйте матеріал підручника параграф 19 с.113-115
4. Виконайте вправи 179,180
2 грудня
Тема уроку:Самобутня постать поета Василя Голобородька. Художні образ вірша"З дитинства:дощ"("Я уплетений...")
Увійдіть за покликанням :https://meet.google.com/pdh-xjix-cpr
Матеріал до уроку
Біографія поета
Василь Іванович Голобородько - сучасний український поет.
Лауреат
премії їм. В. Симоненка (1988) та Державної премії України імені Тараса Шевченка (1994).
Народився 7
квітня 1945 року в селі Адріанополі на Луганщині. У 1963 році закінчив середню
школу-інтернат.
У 1964 вступив
на українське відділення філологічного факультету Київського університету. 1965
року став студентом Донецького педагогічного інституту, звідки на початку 1967
року був відрахований за наказом ректора з формулюванням: «за дії несумісні зі
званням радянського студента». Ці дії полягали в тому, що поширював у
Донецькому університеті серед студентів роботу Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи
русифікація», про що секретар Донецького обкому КПУ доповів у ЦК КПУ в
«інформації» від 30 січня 1967.
Влітку 1967 року
була спроба продовжити здобувати вищу освіту в Літературному інституті в
Москві, але, попри те, що успішно пройшов творчий конкурс, Голобородька не
допустили до вступних іспитів.
Вірші розпочав
друкувати 1963 року, коли в республіканській пресі з’явилося кілька добірок
віршів.
Перша поетична
книжка «Летюче віконце», яка готувалася до друку в одному з київських
видавництв, була знищена вже набраною для друку через незгоду автора
співробітничати з органами державної безпеки (КГБ) колишнього СРСР.
Від 1969 року і
аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в Україні. У 1968–1970 роках
перебував на військовій службі в будівельних загонах на Далекому Сході. Після
того працював на шахті та в радгоспі в рідному селі.
1988 — Голобородька
прийняли до Спілки письменників України.
2001 року здобув
вищу освіту в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса
Шевченка.
Найвідоміші
твори: поетичні збірки «Летюче віконце», «Зелен
день», «Ікар на метеликових крилах», «Калина об Різдві», «Слова у вишиваних
сорочках».
Василь Іванович Голобородько народився у 1945 р. за місяць до закінчення
Другої світової війни, найжорстокішої в історії людства. Поет пише: «Моє дитинство припало па післявоєнні роки, але запам'яталися не ті, найтяжчі, щонайближчі до
закінчення війни, а ті, коли люди вже стали
жити заможніше й з їхніх очей зник отой характерний полиск голоду, що так нівечить образ гарного обличчя».
Розповідаючи про своє
дитинство, письменник згадує все найкраще й найцікавіше, що відбувалося в його
житті.
«Зовсім малим, у віці посівальника, будила мене мати
зимовим ранком і посилала посівати до сусідів, це недалечко, через дорогу лише
перейти. Заходив я до хати вісником свята, мені раділи, підводили до
покутя1, я сипав із жмені пшеничне зерно її промовляв поздоровлення
з Новим роком, як мене навчила мати. З радісним відчуттям виходив я з хати,
обдарований кількома монетами грошей та жменькою цукерок із бубликом, бо я
порадував сусідів: і тітку, і дядька, і дітей їхніх.
Уже як ходив до школи (школа в нашому селі на той час
була семирічною та українськомовною), то з однолітками ходив колядувати. Але
вже так, ніби переступаючи межу забороненого, бо вже в школі обов'язково
нагадають перед усіма учнями тих, хто ходив колядувати. Здається, недовго й
протримався той давній звичай після нашого колядування. Умер той звичай...»
Були часи, коли в Україні влада не поважала народних традицій і обрядів сивої давнини. Натомість поет зберігає їхню казковість і таємничість у своїй самобутній поезії, адже віками, з покоління в покоління, народ передавав свою історію й культуру через пісню, казку й обряд. Тому фольклорний струмінь у поезії В. Голобородька особливо відчутний. Прочитайте твори поета й насолодіться їхньою чистотою, образністю й мудрістю
Вивчення відомостей з теорії літератури
Вільний вірш, верлібр - особлива система віршування, що характеризується не
з'ясованими до кінця закономірностями; як єдина постійна ознака всіх верлібрів,
що відмежовує його від художньої прози, зазвичай вказують графічну установку
на вірш і що виникають внаслідок цього міжрядкові паузи . Чергування рядків різної довжини,
відсутність рими, мала впорядкованість наголосів і міжударних інтервалів
відособлюють верлібр від строгих віршованих форм.
Термін «верлібр» введений французьким письменником Г. Каном в 1884 р.
Ідейно-художній аналіз поезії В. Голобородька «З дитинства: дощ» («Я вплетений ...»).
Поезія
«З дитинства: дощ («Я вплетений весь до нитки») датована 1963 роком, тобто
написана 18-літнім автором. Проте він уже справжній майстер слова, який має
свій особливий стиль письма.
Робота над жанровою
належністю
Вчитель. Прочитавши вірш В. Голобородька «З дитинства: дощ», ви, напевно, помітили,
що він суттєво відрізняється від прочитаних вами раніше поетичних творів. І
не дивно, бо цей вірш вільний. Що означає «вільний
вірш»? Знайдіть тут
ознаки верлібра у цій поезії.
Ідейно-художній аналіз поезії
Тема: звернення ліричного героя до дощика, щоб той його не намочив.
Ідея: возвеличення прагнення хлопчика порозумітися з дощиком.
Основна думка: з раннього дитинства кожна людина повинна осмислено сприймати будь-яке явище природи.
Жанр: поезія зі спогадів дитинства поета, поезія-замовляння.
Художні засоби:
Повтори: «дощику,
дощику», «щоб ти…», «я тобі…».
Метафори: «дощик ловив.., розкидав.., ходив.., розчісував
Метод «Асоціативний
кущ»
У
В. Голобородька хата — птах, хата — гніздо.
Напишіть,
що нас гріє в рідній хаті.
Наприклад:
Спогади дитинства
Відчуття, що ти завитий у кокон
Захищеність, затишок
Любов родини
Ти відчуваєш, що не самотній
Ти ніби маленький
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Вивчити конспект, намалювати ілюстрацію до поезії