8 клас українська література 25.04.2023

 Тема уроку:  Ю. Винничук «Місце для дракона». Парадокс: дракон Грицько – поет і християнин 

Матеріал 

«Асоціативне гроно»

- Діти, які асоціації викликає у вас слово «християнин»

 А які слово «поет»?                           А з чим асоціюється у вас слово «дракон"

                                                                           милосердя

віра                                           совість

                                              Бог          християнин     непохитність                                      

доброта                               смиренність

любов

    слово

уява                             мужність

поет

талант                               Бог

совість             митець

любов

Складіть  гроно до слова "дракон"

Чи об’єднує щось ці поняття, хоча б два з них?

Перед нами парадокс: дракон Грицько (який мав би уособлювати зло) є поетом і християнином.

Робота зі словником.

Подивимося у літературознавчий словник, що ж означає це слово.

Подивимося у літературознавчий словник, що ж означає це слово.

Парадокс ( грецьке - несподіваний, дивний) - висловлювання, що суперечить звичним уявленнямлюдей або усталеним системам знання, які ґрунтуються на певних принципах і відповідно до зумовленої історичним розвитком науки парадигми. Тобто, парадокс – це суперечність.

Проблемне питання

- Чому ж так сталося, що дракон, який мав бути злим, став іншим? Яка причина? (Він народився після загибелі батьків, не знав, яким має бути дракон, його виховав Пустельник, навчив читати, познайомив з Біблією).

Отже, дуже часто спрацьовують стереотипи: син злочинця має бути злочинцем, дракон має бути злим тощо. Але не потрібно забувати про виховання. Один із афоризмів вчить:

Кожна дитина - це наче білий аркуш паперу. Хто на ньому що напише, такою залишиться дитина на все життя.

Виховання - це цілісний процес розвитку почуттів, волі, оцінки явищ життя, формування характеру. Християнське виховання намагається дати духовне спрямування, щоб дитина могла встояти перед різними спокусами і йти в житті правильним шляхом, дбає про духовний розвиток особистості, що ґрунтується на вічних Божественних принципах. 

–  Пригадайте, хто такі пустельники? (Люди, які хотіли наблизитися до Бога, обирали самотність, весь час молилися, читали Біблію)

– Як така людина може впливати на інших? (Навертає на добрий шлях, вчить біблійних істин, наслідувати Христа)

- Чому дракона пустельник називав християнином? (Бо він жив за Заповідями Божими) 

«Я – знавець поезії »

– Як називають людину, яка пише вірші? (Поет.) 

-Чи був дракон Грицько поетом? Доведіть свою думку. 

– Чи подобаються вам вірші дракона Грицька? 

 Ідейно-художній аналіз вірша «Коли осінній лист лаштується в дорогу…»

Автор: дракон Грицько

Інтимна лірика

Тема: перше кохання до князівни Настуні

Ідея: допомогти князівні зрозуміти суть справжнього почуття кохання

Художні засоби:

епітети: гірка отрута, щаслива днина, промінь притьмарений

метафори: лист лаштувавсь в дорогу, промінь заквітнув, туман вінчається з імлою, надходить смуток

порівняння: ваш образ, як промінь 

гіпербола:смуток… влива у спогади гірку отруту і не дає розрадити нікому

звертання: Панно світла

 Самостійна робота

Обрати одну з поезій дракона і зробити ідейно-художній аналіз за зразком

4. Літературознавча робота

- Що таке алегорія?

Алегорія – це спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного.

- Що таке алегоричний образ?

Алегоричний образ – це певне ставлення до того поняття, яке він зображує.

Отже, Дракон Грицько – алегоричний образ.

- Кого ж зобразив автор в образі дракона Грицька? (Поетів, вільнодумців, бунтарів, людей, які на все мають власний погляд)

Таким чином, автор у творі зазначає: «Коли йде війна – гинуть лише вояки. А коли володар хоче змінити владу – поети гинуть у першу чергу». 

« Коли народ засне, то спить так міцно, аж поки не почує на своїй горлянці ножа убивці... Ти — той ніж. Ти все ще біля горла... Податок збільшили — дракон винен. Хлопців до війська забрали — дракон винен. Град вибив збіжжя — і тут винен дракон. На тебе геть усе можна списати... Вночі, коли мені смерть перед очима стояла, думав про те, що зле вчинив. Не варто було втручатися в закони природи. Не ми їх творили, не нам їх мінять

— То ви вже шкодуєте, що мене вчили?

— Шкодую... Народженому в темряві і помирати в темряві легше. А кому вдалося хоч промінчик світла уздріти, смерть йому в тисячу разів страшніша».

- Які асоціації викликають у вас ці рядки?

 Влада байдужа до народу, до людей і свої особисті питання вирішує за рахунок інших, а люди, в свою чергу, замість того, щоб виправитися самим і виправити суспільні недоліки, шукають на кого перекласти провину. Знайдіть на наступний урок цитати, які це підтверджують і нас застерігають від спалахів насильства, агресії. 

- Чому загинув дракон Грицько? (Дракон повинен бути вбитий, бо потрібно дочку видати заміж, він вільнодумець, а також не можна йти проти звичаю).

- Чи є цей твір актуальним для нашого сьогодення? (підготуйте відповідь до наступного уроку)

11 клас українська мова 21.04.2023

 Тема уроку: Контрольне есе 

Матеріал до уроку

1.Перегляньте запропонований відеоматеріал за наступним покликанням:

https://drive.google.com/file/d/166eR1aPkisWVWSvDzVwVAMjQwIKivJBR/view .

Есе – самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.

Види есе:

Вільне	Формальне
Ознаки:невеликий обсяг (7-10 речень); вільна форма і стиль викладу; довільна структура; обов’язкова вимога: наявність позиції автора.	Ознаки:дотримання структури тексту, наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); обґрунтування (аргументування) тези.

Вільне есе обмежене в часі (5 – 10 і 10 – 15 хв.). До нього доцільно вдаватися на кожному уроці й на різних етапах його: цілевизначення, закріплення, рефлексії тощо.

Для написання формального есе виділяють більше часу: від 20 до  45 хвилин.

Види формального есе:

• інформаційне (есе-розповідь, есе-визначення, есе-опис);
• критичне;
• есе-дослідження (порівняльне есе, есе-протиставлення, есе причини-наслідку, есе-аналіз).

Вимоги до формального есе

1.     Обсяг – 1 – 2 сторінки тексту (120-200 слів).

2.     Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3.     Кожен абзац есе розкриває одну думку.

4.     Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.

5.     Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.

6.     Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.

7.     Есе має містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе

Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.

Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

Поради щодо побудови есе:

 Написати есе (формальне) за темою:

- «Краще синиця в руках, ніж журавель у небі?»;

- «Чи повинна людина підкорювати природу?»

 

8 клас українська література 21.04.2023

 Тема уроку:Юрій Винничук. «Місце для дракона».Повість-казка про сучасний світ, у  якому й досі живуть «драконячі  закони»

Матеріал до уроку 

ОПРАЦЮЙТЕ ПОДАНИЙ МАТЕРІАЛ

1. Ознайомлення з біографією письменника

Юрій Павлович Винничук – прозаїк, літературознавець, публіцист, лауреат премії «Книга року ВВС», входить у п’ятірку найпопулярніших українських авторів. Народився 1952 року в Івано-Франківську. Освіту отримав у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника. Навчався на філологічному факультеті.

З 1997 року є членом Асоціації українських письменників. Твори Юрія Винничука були перекладені в Англії, Аргентині, Білорусі, Німеччині, Польщі, Канаді, Сербії, США, Франції, Хорватії, Чехії. За його казками знято два мультфільми.

Юрій Винничук є автором перекладів з кельтської, англійської та слов’янських мов. Він переможець конкурсу Бі-Бі-Сі на кращу українську книгу (2005) за роман «Весінні ігри в осінніх садах».

2. Прочитайте про письменника за підручником

3. Історія написання повісті

Для дитячої аудиторії Юрій Винничук зазвичай творить у жанрі літературної казки, однак дещо модифікованої, поєднаної з іншими жанрами. Зокрема, серед найвідоміших дитячих книжок письменника повість-казка «Місце для дракона», яка розповідає про травоїдного дракона Грицька, що зображений не як жорстокий хижак, а як мрійник та романтик. Уперше твір з’явився у 1990 році у збірці «Спалах», окремою книгою вийшов у 2015 році  у  харківському видавництві «Фоліо». У 2016 році з’явилося друге видання повісті у Дитячому арт-видавництві «Чорні вівці» в Чернівцях. 

Також у 2016 році створено аудіокнигу «Місце для дракона», яку озвучила Катерина Шестакова.

4. Особливості назви повісті

Назва повісті-казки Юрія Винничука – «Місце для дракона». Що ж мав на увазі автор, назвавши так твір?

У Стародавній Греції був такий вираз: «Драконівські закони писані не чорнилом, а кров’ю», пов’язаний з діяльністю давньогрецького правителя Дракона (за іншими джерелами Драконта). Звід законів, уведений ним, передбачав надзвичайно суворі покарання – смертну кару за провини. Закони настільки закріпились у тогочасному суспільстві, що відмінити їх не наважувались і наступні правителі Греції.

Дракон – збірна назва, що об’єднує ряд міфологічних і фантастичних істот. Слово «дракон» використовується в найменуваннях деяких реальних видів хребетних, переважно рептилій і риб. Образ дракона широко поширений у фентезі, а також використовується у феншуй та астрології. Це змієподібна істота великих розмірів, котра, у деяких розповідях, харчується людьми, має кілька голів, може літати та видихати полум’я зі своєї пащі, володіє чарівними здібностями.

Розповіді й легенди про драконів відомі практично всім народам світу. Характеристики драконів і ставлення до них у культурах різні. У традиції країн Далекого Сходу дракони здебільшого зображаються добрими, покровителями людей. Західній традиції властиве зображення драконів злими істотами, з якими вступають у бій шляхетні лицарі.

Твір «Місце для дракона» – напрочуд дивна історія, в якій усе навпаки: дракон на ім’я Грицько – це не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик, натомість лицарі на чолі з володарем королівства – злі та підступні. Дракон милується метеликами, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків – доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору, щоб не нищити природу. Дракон не їсть м’яса і не хоче нікого вбивати. Але традицій ніхто не скасовував, і вони зобов’язують будь-що знищити дракона. Добро і зло міняються масками – люди стали драконами, а Грицько-дракон більше людина, ніж самі люди. Отож, чи зможе зрозуміти він закони людського світу, а головне – виправдати їх? Чи знайдеться місце драконові-метелику серед придворних інтриг, королівських змов, лицарських поєдинків і боротьби за принцесу та Люботинське королівство?…

5. Жанр твору.

Автор визначає твір як повість-казку. Даючи одне з інтерв’ю,  Юріій Винничук сам зауважив, що ще й досі дуже любить казки, і йому здається, що він постійно їх пише. Повість-казка є одним з досить цікавих жанрів дитячої літератури, яка на прикладі вигаданих ситуацій пропонує розібратися в стосунках людей, вчитися відрізняти погане від хорошого, оцінювати вчинки персонажів. Цей жанр створює вигадані світи, але при цьому дає можливість знайомитися зі світом реальним, його правилами та особливостями. Крім того, в повісті-казці діють вигадані персонажі, відбуваються чарівні події.

 

Повість – епічний жанр середнього розміру. Частіше за все їй відводять місце між романом і оповіданням.

Повість-казка, або казкова повість вирізняється тим, що в ній, як і в казці, багато вигадки та фантазії, але персонажі діють протягом тривалого часу.

«Місце для дракона» – твір фантастичний, проте написаний без прикрашування подій та вчинків, тому це реалізм. Потрібно увести поняття «магічного реалізму», який є провідним методом творчості Юрія Винничука.

Магічний реалізм – це реалізм, у якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфічного, дійсного та уявного, таємничого. Магічний реалізм притаманний літературі Латинської Америки.

6.Композиція повісті.

Композиція – 7 розділів, поділені на підрозділи.

Пролог. Спокій і затишок запанували в князівстві, люботинці відвикли боронитися, запанувала нудьга, неймовірна лінь і розмореність. 

Зав’язка. «Так і оголосіть: хто переможе дракона – пошлюбить князівну і сяде на престолі. Бій з Драконом – святе діло». Тут народ валом повалив. 

Розвиток дії. Через Пустельника Князь познайомився із Драконом, втерся йому в довіру і попросив допомогти в такому делікатному ділі – віддати життя заради «спасіння Люботина». 

Кульмінація. І Лицар, заплющившись, навідліт рубає мечем у те око, в якому він, наче у дзеркалі, та в цю мить надлітає джура і спис його з розгону впивається, мов жало оси, а голова Драконова сіпається. Дракон важко падає, голова його гупає об землю, і чи то почулося Лицарю, чи справді долинуло: «Дякую». 

Розв’язка. Дракон убитий, новий князь знайдений, до того ж саме той, кого вподобала молода князівна, але старий Князь не знаходить собі спокою, його мучить совість. Він приходить час від часу на могилу Дракона, якого похоронили біля Пустельника, розмовляє з ними, наче із живими, і незабаром й сам помирає біля їхніх могил.

Домашнє завдання 

Прочитати повість-казку   «Місце для дракона».

 

11 клас українська література 20.04.2023

 Тема  уроку: Розвиток мовлення №4 (письмово). Портретний нарис про Марусю Чурай.Микола Вінграновський . Коротко про поета, прозаїка, кіномитця.Інтимна лірика зб. «Цю жінку я люблю».

                                    Матеріал до уроку

Портретний нарис — це художній аналіз особистості, побудований на дослідженні різних її сторін: моральної, інтелектуальної, творчої і т. ін. 

Мета нарису — виявити цінності героя, смисл його життя. На конкретних прикладах потрібно показати ті особливості характеру, які допомагають героєві цієї мети досягти. Необхідно виділити найбільш значущу, стрижневу рису вдачі героя, виразно й емоційно про неї розповісти. Потрібно викликати до героя інтерес, змусити замислитися над його долею.У тексті портретного нарису можуть поєднуватися всі типи мовлення. В основу має бути покладено розповідь про людину: її долю, обставини життя.Обов'язковим є її словесний портрет або його елементи. Портрет у нарисі — лише засіб розкриття внутрішнього світу людини.

Як написати нарис

Підготовча робота

✵ Якнайбільше дізнатися про героя майбутнього нарису: його долю, життєві цінності, риси вдачі, досягнення, плани на майбутнє.

✵ Обміркувати головну думку нарису.

✵ Визначити в житті героя період, епізод або вчинок, який яскраво виявив його риси характеру, цінності, ідеали.

✵ Обміркувати послідовність викладу інформації.

Наприклад:

1. Перше враження.

2. Портрет героя.

3. Що я про нього дізнався.

4. Що він розповів про себе.

5. Як такі люди змінюють наше життя.

Ознайомлення зі зразками портретних нарисів

Зразок нарису

    Якою видається нам Маруся? Це дівчина, яка мала дар від Бога: не тільки співати й складати пісні, а й кохати, бути щирою та чистою: «Красива я була, правда? Схожа на свою матір. Смілива я була, правда? Схожа на свого батька. Співуча я була, правда? Схожа на свій народ».

    Напевне, ці рядки чи не найкраще розповідають нам про Марусю Чурай. Її називають у романі Ліни Костенко голосом, піснею й душею народу. Вона, напевне, такою і є.

    На долю дівчини припадає багато випробувань, життя зрештою надламує її душу, вона ніби втрачає свій голос, втрачає здатність жити легко й радіти життю, але душевна чистота залишається з Марусею до останніх її днів.

    Маруся Чурай — не просто вродлива дівчина, вона — натура творча, а тому особлива. Донька Гордія та Горпини Чураїв увібрала в себе все краще, чим наділені були її батьки, увібрала в душу, у свій талант усе краще й від рідного народу. 

    Але доля геніїв нашого народу, як правило, нелегка. Не раз людська підлість, заздрість, підступність, користолюбство нищили людські долі, топтали ніжний цвіт почуття. І через це пройшла Маруся: безвольний  коханий Григорій Бобренко під впливом хижої й владолюбної матері залишає дівчину і обирає багачку. Маруся, що чекала Гриця з походу, зберігаючи йому кришталеву вірність, у розпачі звертається у своїх піснях то до Бога, то до людей, то до зрад-ливця — коханого, але долі повернути не може. Через трагічну помилку отруєний Гриць помирає, а Марусю присуджено до страти. В останній момент безнадійно закоханий Іван Іскра привозить помилування від самого гетьмана Богдана Хмельницького. Чураївна залишається живою, але душа її вмерла разом із коханим і похована разом із ним, а тлінна оболонка довго на сім світі не затримається, бо тіло без душі — ніщо.

    Та вічно молодими, нев'янучими, свіжими залишаються її пісні, як і трагедія любові, вилити в них. Це саме та мить геніального осягнення, коли суто особисте, інтимне стає всезагальним, вселюдським, а краса душі і почуття сприймається на висотах національної культури.

    Одна із багатьох, і, в той же час, одинока Маруся Чурай… Дівчина з легенди.

Напишіть портретний нарис «Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа…»( у робочому зошиті)

Матеріал з теми "Микола Вінграновський . Коротко про поета, прозаїка, кіномитця.Інтимна лірика зб. «Цю жінку я люблю».

1. Опрацюйте біографію поета за підручником.

2. Аналіз творчості. 

Остання збірка поета — «Цю жінку я люблю» (1990) — містить, крім інтимної лірики, ще й раніше не публіковані вірші 1960-1970-х років та нові поезії, у яких Вінграновський немовби вертається до свого громадянського пафосу періоду «шістдесятництва», але вже в іншій якості — із складнішим, драматичнішим розгортанням думки й переживання...

Відкривається збірка віршем «Синьйорито акаціє, добрий вечір...» Ліричний герой веде розмову із акацією, коли «осінь зійшла по плечі»,— він уже не юнак, а досвідчений чоловік, котрий багато чого бачив у житті. Новаторство стилю митця ніколи не було самим лише протиставленням поезії попередників і сучасників поета, не було простим змаганням у слові. Потреба художньої доцільності, довершеності завжди випливала в поета з проблеми спілкування з реальною дійсністю, зі своєрідного світу любові до життя, до людей, зрозуміння свого творчого обов’язку.

Ліричний герой Миколи Вінграновського живе в гармонії з природою, поважає її, захоплюється її чарами, красою, її таємничістю, він увесь у настрої споглядання. І це глибинне відчуття ріднить його з народною творчістю, герої якої завжди живуть у поєднанні з природою, завжди відчувають себе її часткою. Вірші Миколи Вінграновського насичені усіма кольорами та відтінками. Поет не вдається до кольору тільки для означення певних властивостей предметів. Він прагне за допомогою «фарб» намалювати виразні образи у сприйнятті читача, висловити складні переливи почуттів свого ліричного героя.

Колір потрібен митцю не лише в описі пейзажних мотивів. За допомогою багатої палітри він фіксує протилежність та взаємопроникнення, протиставлення та єднання глибинної сутності. Ціла райдуга потрібна йому, щоб закарбувати настрій, почуття, емоції — це і чорний, і білий, і голубий, і навіть кровавий: «У чорної райдуги біле тіло І чорні очі, як сто криниць. ... І кров голуба — в крові небо сія». І в цій, породженій бурхливою фантазією боротьбі та гармонії кольорів, у вихорі вируючих пристрастей, постає щира душа. Свідченням цього є ще один яскравий вірш митця — «У синьому небі я висіяв ліс» (1965 р.).

Цей вірш відкриває збірку «Сто поезій» (1967). Поет уявно висіває на небі ліс «із дубів та беріз» і весняні сни коханої дівчини. Небо, хмари, їх мінливість — це благодатний матеріал для поета. Той хмарний ліс, ті сни, зливаючись, творять образ самої дівчини: «Тебе вони являть і так і замруть». Увесь світ для ліричного героя зігрітий теплом і рисами коханої. Це для нього стає опорою, що полегшує ходу, додає впевненості.

Ця поезія є яскравим зразком інтимної і пейзажної лірики. У ній поет відтворює гармонію і музику душі закоханого героя, а пісенні ритми, повтори дещо змінених рядків налаштовують на піднесений, пісенний лад. У цьому вірші Вінграновський вдається до словесного мінімалізму (наприклад, у творі присутній лише один колір — синій). Синім у поета є і море, що зливається з небом, і безмежне почуття ліричного героя, що не поступається величі неба й моря.

Паспорт твору  «У синьому небі я висіяв ліс» 

Жанр — ліричний вірш.

Тема:  «У синьому небі я висіяв ліс"— вірш-посвята любові ліричного героя.

Ідея: Відтворити щирі почуття закоханості, які роблять такі речі, що важко навіть уявити. Уособлює, в деякому сенсі, так звані «жертви», «вчинки», які можна зробити через кохання. Образ ліричного героя уособлює закохану людину і її почуття, які змінюються з плином часу.

Художні засоби:

□ епітети: «синє небо», «любов люба», «дубовий костур», «вечірня хода», «дорога тверда»;

□ метафори: «У синьому небі я висіяв ліс», «У синьому небі я висіяв сни»;

□ анафора: «у синьому».

Висновок 

Ця поезія пронизана відчуттям єднання природи, душі ліричного героя і його коханої. У кольоровій гамі вірша домінує синя барва спокою та надії.

Для поетичної системи М. Вінграновського характерне розмаїття тем, мотивів, образів, але всі твори об’єднує надзвичайна щирість, емоційність, задушевність, кожному з віршів притаманне особливе поєднання гармонії і краси. Його ліричний герой промовляє відверто і щиро, від власного імені, беззастережно віддаючи себе і свої почуття на суд читача.

Інтимна лірика Миколи Вінграновського возвеличує, підносить людину, а не лише фіксує її настрої. Інтимні струни підносять з глибини людської душі найсвітліші, найчистіші порухи. Всі вірші збірки «Цю жінку я люблю» так чи інакше виходять за рамки особистого світу. Душевна драма почуттів ліричного героя не абстрагована від реалій часу. Вона протікає крізь нього і відбивається у нашому часі. І тому молоді пристрасті душі ліричного героя в поезіях Миколи Вінграновського мають особливий драматичний сенс, свою філософію.

У його душі, які в кожного з нас, постійно проходить боротьба, і це одвічний вселюдський мотив. Любов перемагає, і щоб зрозуміти це, треба серцем доторкнутися до цих поезій.

8 клас українська література 18.04.2023

 Тема уроку:  Тренінгове заняття на основі твору Володимира  Дрозда «Білий кінь Шептало»

       Особистість і суспільство. Чи  легко зберегти власну індивідуальність людини в сучасному світі?..                                  

Матеріал до уроку

Ранжування «Основні риси характеру людини»

Запишіть у першу колонку, на ваш погляд,  найважливіші особисті якості людини, які слід цінувати оточенню,  у другу – слід цінувати самому в собі, у третю – на які слід не зважати.   Умова: колонок має бути рівно три.

Першу колонку я створила, можете доповнити.

-          знання, уміння, навички;

-          розумові  здібності;

-          працьовитість, старанність;

-         заповзятливість, активність;

-         доброта, доброзичливість;

-         чесність, правдивість;

-         відповідальність, обов’язковість;

-          самостійність, цілеспрямованість;

-          товариськість, коллективізм;

-         творчі  здібності;

-         оптимізм, життєрадісність;

-         відданість, вдячність,

-         відданість мрії,

-         індивідуальність, неповторність,

-         волелюбність, прагнення свободи вибору;

-         покірність, залежність від інших, обставин тощо.

Перегляньте буктрейлеру «Білий кінь Шептало» за покликанням: https://youtu.be/tEeZupPS5fw

Прокоментуйте, які із зазначених рис притаманні героєві твору «Білий кінь Шептало», у яких ситуаціях вони проявилися.

 Підтвердіть це цитатами(випишіть у зошит.  Наприклад, 

-  Змалку  ненавидів табун, гурт і в загорожі, і на пасовиську волів бути сам.

- Він сподівається на Степанову добрість. З конюхом у нього особливі стосунки.

- Він , Шептало, кінь особливий, кінь білий, а коли й попав у це бригадне стовпище, то завдяки злому випадку, химерам долі.)

 Вправа «Візуалізація образів»

    У багатьох культурах світу білий - символ чистоти, радості. Чарівна сила денного сонячного світла, що виражає спорідненість із Божественною силою, несе в собі всі веселкові кольори небесних вод. Білий колір символізує денне сонячне світло і наше земне життя в протиставленні до чорної ночі та підземного потойбічного світу. З білим кольором пов'язане все видиме, осяяне небесним світлом. В давнину - це колір Білобога, а також колір ангелів, святих і праведників. Білий колір і небесне світло - поняття символічно однозначні, бо з ними пов'язані: сторона світу - Схід, пора року -весна, пора доби - ранок, а напрям руху -тільки вперед, бо попереду чекає світле і радісне, що нам приносить Сонце. Білий колір - осереддя світлого «правого» світу.

      Недарма в українській мові усе найкраще і найсвятіше названо білим: білий світ, як білий день, переписати на біло (на чисто), біле личко як папірчик, білий хліб. А ще є приказка: шито білими нитками - тобто, неприховано. Чорним по білому - чітко, виразно.

Перегляньте мультфільм "Вільний" за покликанням :https://youtu.be/T1ohKfOVZ8I

Запишіть риси, що виділяє з-поміж інших або прирівнює до інших.

 Пояснення вчителя

Що  ж  таке  особистість? «Особистість» - дуже  багатозначне слово.  У  цьому  понятті   виражається  найголовніше, що  притаманне цій  людині,- сукупність  її          внутрішніх   якостей  як  суспільної  істоти: що любить, цінує,  як ставиться  до інших, чи  вміє тримати  своє слово, самостійна  чи       піддається впливу  чужої  волі.

   Людина  і  особистість — це   синоніми.

Людина  не  обов’язково  є         особистістю   (наприклад    новонароджений),  але  

особистість - це   завжди   людина,  і   особистістю  не  може  бути   ніхто, окрім   людини.

    Особистість  неповторна,  як  і  людина.

    Особистість — це   людина  як  носій  свідомості.

    Особистістю  не  народжуються, а стають  у  певних  суспільних   умовах. Людина  має  докласти  певних зусиль,  щоб  стати  цілісною,  гармонійною особистістю.

Вправа  «Які  особисті якості важливіші»

   Якби   ви мали  таку   можливість,  то якими  з  наведених  якостей  ви  наділили  б:

 

а)   себе;           б)   свого друга;          в)   батьків ;            г) учителів   ?

Характеристики:

Знання, уміння, навички     

Розумові  здібності    

Працьовитість,  старанність           

Заповзятливість,  активність

Доброта,  доброзичливість   

Чесність, справедливість     

Відповідальність, обов’язковість      

Самостійність         

Цілеспрямованість

Товариськість         

Творчі здібності     

Оптимізм, життєрадісність     

Запишіть у зошити свій  вибір

Висновок 

Де б ви не були, ким би не стали, у першу чергу повинні бути Людиною, яка прагне до змін, доводить суспільству те, що здатна на звершення, створення див і чудес, які оздоблюватимуть життя людства довіку.

 

Перегляд відеоролика В.Симоненко «Ти знаєш, що ти – людина?» за покликанням 

https://youtu.be/1o-yj4oRpVc