16 березня
Тема уроку: Д.Павличко.Збірка любовної лірики "Таємниця твого обличчя".І.Драч-невтомний шукачнового змісту і нової форми в поезії."Балада про соняшник"-поетичний роздум про суть мистецтва.
Матеріал до уроку
Прочитайте вірш та прослухайте пісню Дмитра Павличка “Я стужився, мила, за тобою”за покликанням: https://youtu.be/t92AUQso8nk
Аналіз твору (запишіть у зошит)
Рік написання: 1968
Збірка: «Таємниця твого обличчя» (1974)
Жанр: вірш
Вид лірики: інтимна лірика з елементами пейзажної
Провідний мотив твору – туга нещасливого кохання, що спонукає до творення краси, мистецтва.
Проблематика: нерозділене кохання, сила кохання і сила справжнього мистецтва.
Настрій вірша: сумний,
Для твору Д. Павличка „Я стужився, мила, за тобою” характерна така особливість точність і виваженість кожного слова.
Композиція вірша чітка, виразна, це підкреслює прозорість думки, довершеність емоційного малюнка.
Вихідний момент – сум ліричного героя за коханою (1-й рядок);
розвиток почуття — ліричний герой стає явором, що росте й співає яворині, мріє про її кохання;
кульмінація — смерть явора (передостанній рядок);
резюме — яворова туга перевтілюється у Скрипку (останній рядок).
Символічні образи
Система образів вірша будується на основі фольклорного паралелізму: герой і героїня – явір і яворина.
Головний образ твору не припиняє свого існування, просто йде у нову естетичну форму, із його журби зроблять скрипку. Скрипка символізує красу мистецтва.
В основі поезії оспіваний у народних піснях образ ЯВОРА. Він символізує співоче дерево.
Художні засоби
Поруч з паралелізмом наскрізним художнім засобом у творі є персоніфікація: явір набуває прикмет людини. У такий спосіб увиразнюється думка про одухотвореність, здатність усього сущого почувати.
Піднесено-трагічна історія кохання розгортається в поетовому рідному краю. Здогадуємося про це завдяки гірським, лісовим та лicoрубівським мотивам, а також діалектизмам (що поодинокі — не перевантажують текст і влучно вжиті): «трина» — тирса, колюча остюкувата полова; «бескиди» — гірські урвища, провалля.
Авторський задум вміло увиразнюється досить різноманітними тропами і синтаксичними фігурами. Тугу самоти, розлуки з коханою, силу почуття підкреслюють метафори (явір «палений журбою», «згорає від сльози роса»), персоніфікації «яворові сниться яворина»), просте двочленне порівняння («А в душі печаль, як небеса», «Сніг летить колючий, ніби трина»), метонімічний епітет («печальні груди»), інверсія («І згорає від сльози роса» — саме згорає). Риторичне звертання («мила»), літота («яворонька») промовисто увиразнюють ніжність ліричного героя у ставленні до коханої А метафоричний епітет «кохання молоде» розкриває безсмертя, красу, свіжість, цноту й пристрасть цього почуття в душах героїв.
Найбільше смислове навантаження падає на останній рядок вірша. Символ«скрипка» остаточно розкриває мотив твору: скрипка — це краса тужливої мелодії, краса рукотворна, уможливлена людською творчістю, чий ширше — просто краса душі людини, але саме краса, народжена, вигранена шляхетним почуттям кохання, хай навіть, нещасливого. Інверсія ще раз виділяє серцевинний символ твору. До речі, останній рядок є чіткою логічною крапкою, цілком вичерпує тему, після нього не можна додати до сказаного жодного слова.
Поезія Дмитра Павличка справила на мене велике враження. Вона дещо сумна, мінорна, сповнена печальних передчуттів. Своєю ліричністю, мелодійністю схожа на народну пісню. Мені сподобався вірш, хоча було дуже шкода ліричного героя, бо добре, коли кохання – взаємне й щасливе почуття…
2. ОПРАЦЮЙТЕ БІОГРАФІЮ І,ДРАЧА (складіть конспект ,оформивши таблицю у зошиті )
Аналіз поезії “ Балада про соняшник ”
Рік написання: 1962 р.
Збірка: “Соняшник”
Рід: ліро-епос
Жанр: модерна балада
Тема: народження людини-творця, людини-поета.
Ідея: поет повинен прагнути високості в поезії, укорінюючись при цьому в рідному ґрунті, у національній творчості; тільки той творець може відкрити сонце поезії, хто, поглянувши на це сонце, навіки ним захоплюється.
Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні.
Художні засоби:
Епітети: тіло шорстке і зелене; красиве засмагле сонце; золоті переливи; червона сорочка;золоте німе захоплення; сонце оранжеве;
Розгорнута метафора (перевтілення, метаморфоза): В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі…
Риторичне звертання: Поезіє, сонце моє оранжеве; дайте покататись, дядьку!
Риторичне питання: Дядьку, хіба вам шкода?
Сюжет твору:
“Балада про соняшник” Живе соняшник, своєю поведінкою він нагадує звичайного хлопчика, який бігає наввипередки, рве на груші гнилиці, купається біля млина, стріляє горобців з рогатки тощо. А відрізняється тільки тим, що має шорстке зелене тіло. І от якось після купання він стрибав на одній ніжці, щоб вилити з вуха воду, та побачив сонце «у червоній сорочці навипуск, що їхало на велосипеді, обминаючи хмари у небі». І соняшник, який застиг в німому захопленні, просить, щоб сонце дало йому покататись на велосипеді або хоча б посадило його на раму.
Особливості:
Відкинуто традиційні легендарно-історичні, героїчні і фантастичні атрибути. Розширено просторові координати художнього світу. Побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднанні в цілісність
Немає коментарів:
Дописати коментар