14.03.2023
Тема уроку:
Василь Симоненко
«Задивляюсь у твої зіниці», «Я». Інтимна лірика «Ну, скажи, хіба не
фантастично...», «Ікс плюс ігрек». Роздуми над поезією митця та її мотивами.
Матеріал до уроку
Опрацюйте
даний матеріал, запишіть аналіз творів у зошит
Творчість :
За життя:
- перша збірка « Тиша і грім» 1962 р.
- казка «Цар Плаксій та Лоскотон», яку він
написав за одну ніч для свого сина
Олеся.
Після смерті:
- в 1964 р. вийшла друга збірка поезій «Земне
тяжіння».
- у 1965 р. вийшла збірка його новел «Вино з
троянд».
- у 1966 р.
вийшла збірка «Поезії»,
- у 1981 р. вийшла збірка «Лебеді
материнства».
Великих зусиль
довелося докласти друзям Василя Симоненка, щоб ці збірки побачили світ. Вірші
поета завдяки гостроті своєї проблеми і зараз, через кілька десятиліть після
його смерті , залишаються актуальними.
Аналіз
поезій «Задивляюсь у твої зіниці»
Прочитайте вірш
Рід літератури – лірика.
Жанр – ліричний вірш (патріотична лірика)
Тема – роздуми над долею рідної землі, її історії; розкриття
щирих синівських почуттів.
Ідея – возвеличення любові до рідної землі.
Художньо – стильові
особливості – написаний у формі монологу ліричного героя.
Художні засоби :
- епітети «червоні блискавиці»…
- метафори «пливе за роком рік»…
- порівняння «зіниці…ніби рань»…
- звертання «Україно!»…
- гіпербола «битви споконвічний грюк»…
- риторичне запитання « …без очей і рук?»
- риторичний оклик « Ти для мене диво!»…
- літота «Я проллюся крапелькою крові».
Пропоную вам
прослухати поезію Василя Симоненка «Я», з якої ми відчуємо силу духа,
незламність волі і заклик до людської гідності - сприймати неповторність кожної
особистості.
Покликання https://www.youtube.com/watch?v=0GysbRKeYSs
Прослухайте пісню на
слова В.Симоненка за покликанням: https://youtu.be/pCOxXphTutc
Аналіз
вірша «Я…»
Прочитайте вірш
Жанр – вірш
Лірика – філософська
Рік написання – 1962
Тема: кожна людина неповторна.
Iдея: уславлення неповторності кожної людини.
Мотиви: справедливiсть, життєздатність, самоповажага.
Головна думка: “Ми — не безліч стандартних “я”, А безліч всесвітів
різних”
Художні засоби:
Епiтети: «Очицями, повними блекоти», «гримів одержимо і люто»,
«лице рябе», «одвічне лоно», «ліниво тяглася», «океанна вселюдська сім’я».
Порівняння: безліч таких, як ти; безліч таких, як я.
Протиставлення: «Ми — це народу одвічне лоно, ми — океанна вселюдська
сім’я.»
Метафори: «уявляєш пупом», «кривилося гнівом лице», «не стала
навколішки… гордість», «тяглася отара хвилин», «ми — безліч всесвітів»
Поезії
Василя Симоненка «Ну, скажи, хіба не фантастично...» та «Ікс плюс ігрек» різко
контрастують з віршами «Задивляюсь у твої зіниці...» та «Я...» як за мотивами,
так і за настроєм, і за сприйняттям. Тому відмінність можна пояснити належністю
віршів до різних видів лірики. Твори «Задивляюсь у твої зіниці...» та «Я...»
глибоко патріотичні за змістом, у них проголошується ідея нерозривної єдності
людини з суспільством, яскраво звучать мотиви відданості Батьківщині, любові до
неї та самоствердження людини у складному сучасному світі. Отже, ці твори
належать до громадянської лірики. А ось у поезіях «Ну, скажи — хіба не
фантастично...» та «Ікс плюс ігрек» читач усвідомлює: щирість особистих
почуттів людини — це невід’ємне багатство її духовного світу. Вірші, у яких
настрій ліричного героя викликаний особистими переживаннями, належить до
інтимної лірики.
Інтимна
лірика Василя Симоненка — потужне крило його поезій. Неповторність віршів про
кохання — в художньому дослідженні філософії почуття, його найтонших нюансів,
від романтичного захоплення до гіркого розчарування. У серці юнацькому бриніла
пісня кохання.
На
папір лягали задушевні пісні про неї -1— омріяну і суджену, ніжну білу мрію.
Прочитайте
вірш «Ну, скажи, хіба не фантастично...»
Тема: зображення нероздільного кохання ліричного героя, його
філософські роздуми.
Ідея: переосмислення ставлення ліричного героя до коханої,
переживання, що не зумів зберегти стосунки.
Головна думка: кохання — це найпрекрасніше почуття на Землі.
Жанр: ліричний вірш.
Вид лірики: інтимна.
Художні засоби:
□ анафора: як... як, ми... ми;
□ епітети: суворе небо, небо
вічне, хаос доріг;
□ метафори: доки мерехтітимуть
світи під суворим небом;
о риторичний оклик: скільки раз це
бачила земля!
□ риторичне питання: я тебе
зустрів і не зберіг?
Людина
глибокої душі, Василь Симоненко у віршах про любов не міг бути поверховим та
нещирим. Він був прекрасним і щирим навіть тоді, коли не все склалося за
бажанням, бо кожна людина у поета — це особистість, неповторність, це
небезпечний космос. І як перетинаються дороги людей, як виникають почуття — теж
незбагненна таємниця. Вірш «Ну, скажи — хіба не фантастично...» — про
нерозділене кохання, але ліричний герой ставиться до нього по-філософськи.
Особисто для нього — трагедія, він не зумів зберегти, утримати любові. Його
дівчина — чиясь кохана. Він її кохає, хоча вона знайшла своє щастя з іншим,
свою долю...
Полюбити
— зрадити, гнів — любов, будні — свята, радість — жаль, фантастична зустріч —
трагічна втрата — такі нюанси, злети і падіння найпрекраснішого з людських
почуттів у вірші «Ну, скажи — хіба не фантастично...». Тільки в його інтимній
ліриці знаходимо рядки, які так вражаюче точно відтворюють сум’яття душі, розтривожені
коханням. Кохання — це диво, це щастя, це дарунок долі. І скільки б його не
було на Землі, для кожного покоління, кожної людини воно завжди є жаданим,
таким неповторним, трепетним, солодким...
Опрацювання
поезії «Ікс плюс ігрек»
Виразне читання поезії
Поміркуйте над
запитаннями:
- У якому році написаний вірш? (09.01.1962 рік)
- До
якого жанру належить? (Ліричний
вірш)
- Вид
лірики. (Інтимна)
- Кому присвячено
поезію? (Чорнявій математичці)
Аналіз поезії «Ікс плюс ігрек»
Тема: зображення першого захоплення своєю вчителькою.
Ідея: оспівування жіночої краси в образі чорнявої математички.
Художні засоби:
□ епітети: віковічної краси, ніжні
погрози;
о метафори: що вслухається в ніжні
погрози збаламучене серце моє;
□ риторичний оклик: просто здорово, що ти
є!;
□ риторичне питання: де ще мудрих таких
знайти?
Поет,
намагаючись розгадати космос жіночої душі, секрет взаємного притягання двох
сердець, у вірші з присвятою чорнявій математичці з добрим гумором відкриває
формулу: «Ікс плюс ігрек — це будеш ти». Так від вимріяного, романтичного
образу коханої («я від тебе ждав незвичайного і дивного, щоб з’явилася
маренням, видивом, сном...») він приходить до земного образу чорнявої
математички, а їх поєднання бачимо в обожнюванні жінки —- матері, жінки —
продовжувачки роду людського, а значить, всього сущого на землі:
І
сьогодні вклоняється серце моє
Тій
земній, соромливій, жагучій жіночності,
Що
красою життя — материнством стає.
Немає коментарів:
Дописати коментар