13 вересня 2023
Тема уроку: Повторення вивченого.Групи слів за значенням. Синоніми
Матеріал уроку
Виконайте завдання за покликанням: https://learningapps.org/1348121.
Повторення вивченого про синоніми
Перегляньте відео за покликанням:https://www.google.com.ua/search?q=
Прочитайте матеріал підручника: параграф 7 с.53-56.
Виконайте вправу 97 (перепишіть вправу, підкресліть синоніми, над кожним синонімом вкажіть частину мови).
Виконайте завдання за покликанням:https://learningapps.org/9199340
Література елітарна, вишукана, високохудожня. Література масова, популярна (її інтенсивний розвиток). Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 1990-х років, його риси. ТЛ: постмодернізм; література елітарна, масова.
.jpg)
.jpg)
Тема уроку: З’ява нового літературного покоління. Стильове розмаїття, експериментаторство, пошуки нових форм і тем. І.Римарук "Обнови",Ю.Андрухович "Астролог","Пісня мандрівного спудея"
МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ
Українська література межі ХХ і ХХІ століть дуже цікава й неоднозначна: оригінальна й традиційна, лірична й епатажна, акцентована на змісті й формалістська. Ця література твориться саме тепер, і ми , певним чином, є свідками її народження. Нове покоління поетів і письменників прагне подивитися на навколишній світ по-новому, а не під кутом методу «соцреалізму». Незалежна Українська держава відкрила перед літературою і нові можливості, і нову її сторінку. Література, як і все державне життя, позбулося ідеологічно-партійного диктату, ставши абсолютно вільною у виборі тем , образів і способів їх трактування. Ідейно-художнє її багатство стимулювало тематичну, жанровостильову, концептуальну різноманітність.
Характерною прикметою літературного життя кінця ХХ – початку ХХІ століття є те , що у ньому беруть участь представники різних поколінь, різних стильових течій, отже, в ідейно-тематичному, жанрово-стильовому й емоційноінтонаційному виявах література останніх років строката й різнобарвна.
Якщо представники старшого покоління (тобто ті , хто забезпечував літературі відповідну духовну висоту і в 60-ті , і в застійні 70-80-ті роки: Л. Костенко, І. Драч, Д. Павличко, Б. Олійник, П. Загребельний, Р. Іваничук, В. Шевчук та інші) в цілому тяжіють до традиційної , об’єктивно реалістичної манери письма, до осмислення передусім проблем історичної пам’яті , моральнодуховного зв’язку часів, національних святинь і традицій, то «молодші» (В. Кордун, І. Римарук , В. Герасим’юк, Г. Пагутяк, І. Малкович, О. Забужко , Ю. Андрухович, Є. Пашковський , О. Лишега, В. Діброва) й зовсім молоді ( В. Кокотюха, І. Ципердюк, С. Жадан, О. Ульяненко, С. Процюк, І. Андрусяк, І. Карпа, Любко Дереш) вдаються до експериментаторських пошуків, критики застарілих кенонів, нетрафаретності, гостро реагуючи на досьогочасні тематичні табу тощо. Прикметно, що як і в 20-ті роки, молодше покоління групується в творчі гурти , об’єднані однаковим розумінням сутності та завдань літератури , а також спільністю творчої манери , художніх пошуків. Утворилися різні асоціації та об’єднання молодих: «Бу-Ба-Бу», « ЛуГоСад», «Пропала грамота», «Нова література» , «Пси Святого Юра», «Нова дегенерація».
Молодших приваблюють неоавангардистські та постмодерністські віяння, що знайшли свій вияв і в творчості тих , хто прийшов у літературу в середині 80-х – 90-х років ХХ століття. Сучасна літературно-мистецька ситуація нагадує літературну дискусію 20-х років ХХ століття. Адже ставляться суголосні тій добі питання: що таке література сьогодні, яка її місія в житті суспільства, окремої людини, якими повинні бути її ідейно-естетичні орієнтири? Ознакою нового часу є поява творів , які замовчувалися, заборонялися у застійні часи, видаються твори «з шухляди», класичні зразки літератури. Проза 90- х років вражає оголеною правдивістю, зацікавлює невідомим фактажем, новизною ситуації та образів.
«ЛуГоСад»
Поетичний гурт, заснований у 1984 р. львівськими поетами Іваном Лучуком, Назаром Гончаром, Романом Садловським. У 1986 р. вони видали (все в одному примірнику) альманах «ЛуГоСад- І» і «ЛуГоСад -II», а також збірки Н. Гончара «Усміхнений Елегіон» та Р. Садловського «Антологія». «Методологічна основа» творчості «ЛуГоСаду» — теорія поетичного ар'єргарду, «ідея і аргументування лугосадівсько-ар'єргардної теорії. У лютому 1994 р. відбулася академічна наукова конференція «Літературний ар'єргард», присвячена 10-літтю «ЛуГоСаду» . Окремі вірші лугосадівців перекладені німецькою, польською, білоруською, словацькою, болгарською, англійською, італійською мовами. До 15-річчя гурту готувався тритомник «ЛуГоСаду». «Пси Святого Юра» Літературна майстерня, неофіційне творче об'єднання із семи українських письменників, які таким чином вирішили шукати не стільки естетичної (з цієї точки зору всі вони були й залишаються досить різними), скільки професійно-цехової єдності (спільне обговорення рукописів, формування альманахів, взаємне редагування та коригування). Ідея такої спільноти виникла серед групи авторів (Ю. Покальчук, Ю. Андрухович, І. Римарук) під час міжнародного круїзу «Хвилі Чорного моря» на борту корабля «World Renaissance» і остаточно сформувалась у вигляді маніфесту в стінах афінського готелю «Св. Юрій Ликаветський» у листопаді 1994 р.. До літмайстерні увійшли, крім згаданих, В. Герасим'юк, B. Медвідь, В. Неборак, О. Ірванець. Останній приблизно через рік із міркувань цілковитої творчої незалежності з майстерні вийшов, натомість приєднався Т. Федюк. Єдиний поки що альманах .
«Пси святого Юра»
Літературна майстерня, неофіційне творче об'єднання із семи українських письменників, які таким чином вирішили шукати не стільки естетичної (з цієї точки зору всі вони були й залишаються досить різними), скільки професійно-цехової єдності (спільне обговорення рукописів, формування альманахів, взаємне редагування та коригування). Ідея такої спільноти виникла серед групи авторів (Ю. Покальчук, Ю. Андрухович, І. Римарук) під час міжнародного круїзу «Хвилі Чорного моря» на борту корабля «World Renaissance» і остаточно сформувалась у вигляді маніфесту в стінах афінського готелю «Св. Юрій Ликаветський» у листопаді 1994 р.. До літмайстерні увійшли, крім згаданих, В. Герасим'юк, B. Медвідь, В. Неборак, О. Ірванець. Останній приблизно через рік із міркувань цілковитої творчої незалежності з майстерні вийшов, натомість приєднався Т. Федюк. Єдиний поки що альманах «Пси святого Юра» (Львів, 1997р.) зафіксував первинний склад майстерні, оскільки формувався ще 1995 р. Альманах являє собою досить симптоматичний зразок «поєднання непоєднуваного» і досьогодні перебуває серед найжвавіше обговорюваних новинок сучасного літературного процесу. Концепційну добірку творів опублікував журнал «Сучасність» .
Ігор Римарук біографія коротко
Ігор Миколайович Римарук народився 4 липня 1958 року в селі М’якоти Хмельницької області в сім’ї сільських педагогів. Школу закінчив на відмінно. Писати вірші Ігор почав ще під час навчання в школі, і це захоплення літературою вплинуло на все його життя.Закінчив факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1979). Дебютував в 1978 в журналі «Дніпро» (Дніпро).Працював у пресі та видавництвах. Головний редактор журналу «Сучасність», завідувач редакцією сучасної української літератури видавництва «Дніпро», член Спілки письменників України (1984), віце-президент Асоціації українських письменників. Упорядник антології нової української поезії «Вісімдесятники» (1990).
Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (2002).
Радник міністра культури з питань книговидання (2007).
У жовтні 2008 року у Львові поета збила автівка. 3 жовтня 2008 року він помер у лікарні.
Похований 6 жовтня на Личаківському цвинтарі.
“Обнови”
молодiй душе
радiй обновам —
лавровий вiнок стає терновим
стражники у мученики пруть
хрест не орден
хрест не одберуть
на крилатий герб у консулятi
задивились коники крилатi
а буланий змiй
а вороний —
де ви нинi
в упряжi якiй
мчить полями бричка макабрична
деренчить горлянка вiзника
i твоя
душе
зоря одвiчна
в небесах оновлених зника
Аналіз вірша
Тема – пошуки справжніх, неперехідних цінностей ліричного героя.
Віршовий розмір – верлібр. Не поділяється на стопи, рядки мають різну кількість наголосів, довільно розташованих, немає рим, розділових знаків.
У цій поезії яскраво виражена біблійна символіка, яка тісно переплетена з проблемами й труднощами мирського (чи сучасного?) буття. У цьому вірші подана алегорична картина сучасного світу з його суперечностями, протиріччями, коли «лавровий вінок» перетворюється на «терновий», кати стають героями, тільки «тяжкі хрести» залишаються, їх не одберуть, це не ордени.
Ліричний герой поезії жалкує за «буланими», «вороними» «зміями» — мріями, сподіваннями, сміливими вчинками, котрі змінилися на буденщину — деренчливу бричку з крикливим візником, і прагне оновлення, «крилатості», лету до осяйних небес.
Вірш написано в постмодерній манері, що характерно для автора. У вірші майже немає розділових знаків, а рядки не відмежовуються великою літерою. Кожен сам ставить акценти і розуміє твір по-своєму.
Цілком по-філософському автор вирішує питання про покликання й призначення людини на землі, коли завжди є проблема вибору життєвого шляху: «хрест не орден хрест не одберуть». Тільки особистість знає, що має хрест, і його слід пронести гідно, як Христос. Окремою темою звучить протистояння покликання поета та імперської залежності, що глибоко сидить у підсвідомості, бо все ще мимоволі озирається «на крилатий герб у консуляті». Минає час, і йому належить щоразу бути оновленим, саме тому минуле й майбутнє завжди поруч, саме тому «зоря одвічна в небесах оновлених зника», щоб означити новий поступ для душі.
Народився 13 березня 1960 року у Станіславі, обласному центрі Івано-Франківської області.Навчався в спеціалізованій школі № 5 з поглибленим вивченням німецької мови.
Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного Інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. М.Горького в Москві (1991).
Володіє українською, російською, польською, англійською та німецькою мовами.
Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії часопису «Перевал» (Івано-Франківськ, 1991–1995).
1985 року разом із Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу «Бу-Ба-Бу», яка одною з перших почала відновлювати в українській літературі карнавальні та буфонадні традиції, продемонструвала успішний приклад творення соціо-культурного міту.
Один із засновників постмодерністської течії в українській літературі, яку умовно називають «Станіславським феноменом». Представники цього напрямку активно розробляють поетику «карнавального» письма.
Наприкінці 1980-х відомий як активний діяч щойно створеного Народного Руху України.
З 1991 року Андрухович — співредактор літературно-мистецького журналу «Четвер», співпрацював також із журналом «Перевал», виступивши упорядником двох його номерів.З 1991 року публікується у великих літературних журналах України. Автор збірок поезій: «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Пісні для Мертвого півня» (2004), романів: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), «Дванадцять обручів» (2003), «Таємниця. Замість роману» (2007), книг есеїв: «Дезорієнтація на місцевості» (1999), «Диявол ховається в сирі» (2006), «Тут похований Фантомас» (2015).
У 1990-х роках разом з Ю.Іздриком видавав «часопис текстів і візій» «Четвер» (1991–1996; перший в Україні постмодерністський журнал). Головний редактор літературного альманаху «Потяг 76». Протягом кількох років вів рубрику «Парк культури» у щоденній газеті «День» (Київ).
У 1994 році захистив кандидатську дисертацію, присвячену творчості замовчуваного в радянські роки класика української поезії першої половини XX століття Богдана-Ігоря Антонича.З 1991 року публікується у великих літературних журналах України. Автор збірок поезій: «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Пісні для Мертвого півня» (2004), романів: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), «Дванадцять обручів» (2003), «Таємниця. Замість роману» (2007), книг есеїв: «Дезорієнтація на місцевості» (1999), «Диявол ховається в сирі» (2006), «Тут похований Фантомас» (2015).
У 1990-х роках разом з Ю.Іздриком видавав «часопис текстів і візій» «Четвер» (1991–1996; перший в Україні постмодерністський журнал). Головний редактор літературного альманаху «Потяг 76». Протягом кількох років вів рубрику «Парк культури» у щоденній газеті «День» (Київ).
У 1994 році захистив кандидатську дисертацію, присвячену творчості замовчуваного в радянські роки класика української поезії першої половини XX століття Богдана-Ігоря Антонича.Письменник активно займається громадською діяльністю. Має яскраво виражену громадянську позицію, підтримуючи європейську інтеграцію України.
Прослухайте вірш "Пісня мандрівного спудея" за покликанням: https://www.youtube.com/watch?v=adaYKgBHZbw,
"Астролог" за покликанням: https://www.youtube.com/watch?v=zsOrWtHni4A
“Астролог” аналіз вірша
Збірка – «Екзотичні птахи і рослини» (1991)
Жанр – Вірш має риси балади.
Тема – неординарна особистість у навколишньому світі. Для героя цієї поезії бути астрологом – не просто якась робота чи заняття, а спосіб життя:
«У нього палка потреба,
У нього жадання слізне:
окраєць нічного неба
піймати у фокус лінзи…».
Мотив твору — пошук людиною свого призначення, прагнення самореалізації.
Художні засоби:
епітети – нічного неба, голодні роти, полудневу пору, крило ажурне, творіння пухке й безжурне
метафори – небо лоскочуть вії,
неологізм – «собі пілігримить» (земля).
повторення – «Забуду святі мороки»
У вірші Андрухович іронічно розповідає про безіменного середньовічного астролога, який живе у Львові. До астрології як своєрідного передбачення майбутнього автор ставиться з не меншою іронією, ніж до її убогого служителя, який живе на горищі.
Ліричний герой зображений як людина творча, але для більшості людей — це дивак. За довгі роки він не накопичив ніяких статків, добровільно відмовляється від простих побутових вигод, живе на горищі, хоча «там зимно, там вітер свище». Передбачення астролога нікому не потрібні, бо вони не збуваються. Але герой продовжує передбачати майбутнє, його притягує до себе «окраєць нічного неба». Проходять роки, проте чоловік залишається вірним собі. Він має поетичний дар, може бачити й відчувати навколишню красу. Звичайно ж іноді його охоплює зневіра: «І взявши голову в руки, / Він крикне собі з розпуки: “Чого я марную роки?!”».
Цей вірш має відкритий фінал (ознака постмодерну). Але кожному зрозуміло, що ліричний герой повернеться на горище, бо він навіть у хвилину зневіри називає своє заняття «святою морокою».
Автор показує двоїстість міста, його висоту і низькість водночас. «У сутінках мерехтіння/ і сонце межує з тінню» – постійний рух, мінливість міста.
“Пісня мандрівного спудея” аналіз
Збірка: “Листи в Україну”
Жанр: медитативна лірика.
Тема твору: Звертання поета до своїх дітей-віршів.
Ідея: Творчість для поета – не тільки здатність самовиражатись, але й можливість продовжувати своє існування на землі.
Основна думка: Вірші допомагають виразити внутрішнє Я поета.
Художні засоби:
звертання: Агов, мої маленькі чортенята!
епітети: маленькі чортенята, невірні рими, прекрасні вірші, у вирі цілоденнім, на зелену прощу, тихі сльози, натхненний соловій.
метафори: З-під свити я вас випущу на світ — туди, де кров з любов’ю черленяться, де пристрастей i пропастей сувій; до серця входять вірші; підслухані у вирі цілоденнім, щоб явір тихі сльози витирав, щоб небо, нахилившись, наслухало, щоб завше був натхненний соловій.
порівняння: вірші – прекрасні, наче крила голубів; гайда на площу, як на дно ріки; в поля, як на зелену прощу.
ЗАВДАННЯ:
1.Опрацюйте даний матеріал
2. Аналіз творів запишіть у зошити
Тема уроку: Ю. Винничук «Місце для дракона». Парадокс: дракон Грицько – поет і християнин
Матеріал
«Асоціативне гроно»
- Діти, які асоціації викликає у вас слово «християнин»
А які слово «поет»? А з чим асоціюється у вас слово «дракон"
милосердя
віра совість
Бог християнин непохитність
доброта смиренність
любов
слово
уява мужність
поет
талант Бог
совість митець
любов
Складіть гроно до слова "дракон"
Чи об’єднує щось ці поняття, хоча б два з них?
Перед нами парадокс: дракон Грицько (який мав би уособлювати зло) є поетом і християнином.
Робота зі словником.
Подивимося у літературознавчий словник, що ж означає це слово.
Подивимося у літературознавчий словник, що ж означає це слово.
Парадокс ( грецьке - несподіваний, дивний) - висловлювання, що суперечить звичним уявленнямлюдей або усталеним системам знання, які ґрунтуються на певних принципах і відповідно до зумовленої історичним розвитком науки парадигми. Тобто, парадокс – це суперечність.
Проблемне питання
- Чому ж так сталося, що дракон, який мав бути злим, став іншим? Яка причина? (Він народився після загибелі батьків, не знав, яким має бути дракон, його виховав Пустельник, навчив читати, познайомив з Біблією).
Отже, дуже часто спрацьовують стереотипи: син злочинця має бути злочинцем, дракон має бути злим тощо. Але не потрібно забувати про виховання. Один із афоризмів вчить:
Кожна дитина - це наче білий аркуш паперу. Хто на ньому що напише, такою залишиться дитина на все життя.
Виховання - це цілісний процес розвитку почуттів, волі, оцінки явищ життя, формування характеру. Християнське виховання намагається дати духовне спрямування, щоб дитина могла встояти перед різними спокусами і йти в житті правильним шляхом, дбає про духовний розвиток особистості, що ґрунтується на вічних Божественних принципах.
– Пригадайте, хто такі пустельники? (Люди, які хотіли наблизитися до Бога, обирали самотність, весь час молилися, читали Біблію)
– Як така людина може впливати на інших? (Навертає на добрий шлях, вчить біблійних істин, наслідувати Христа)
- Чому дракона пустельник називав християнином? (Бо він жив за Заповідями Божими)
«Я – знавець поезії »
– Як називають людину, яка пише вірші? (Поет.)
-Чи був дракон Грицько поетом? Доведіть свою думку.
– Чи подобаються вам вірші дракона Грицька?
Ідейно-художній аналіз вірша «Коли осінній лист лаштується в дорогу…»
Автор: дракон Грицько
Інтимна лірика
Тема: перше кохання до князівни Настуні
Ідея: допомогти князівні зрозуміти суть справжнього почуття кохання
Художні засоби:
епітети: гірка отрута, щаслива днина, промінь притьмарений
метафори: лист лаштувавсь в дорогу, промінь заквітнув, туман вінчається з імлою, надходить смуток
порівняння: ваш образ, як промінь
гіпербола:смуток… влива у спогади гірку отруту і не дає розрадити нікому
звертання: Панно світла
Самостійна робота
Обрати одну з поезій дракона і зробити ідейно-художній аналіз за зразком
4. Літературознавча робота
- Що таке алегорія?
Алегорія – це спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного.
- Що таке алегоричний образ?
Алегоричний образ – це певне ставлення до того поняття, яке він зображує.
Отже, Дракон Грицько – алегоричний образ.
- Кого ж зобразив автор в образі дракона Грицька? (Поетів, вільнодумців, бунтарів, людей, які на все мають власний погляд)
Таким чином, автор у творі зазначає: «Коли йде війна – гинуть лише вояки. А коли володар хоче змінити владу – поети гинуть у першу чергу».
« Коли народ засне, то спить так міцно, аж поки не почує на своїй горлянці ножа убивці... Ти — той ніж. Ти все ще біля горла... Податок збільшили — дракон винен. Хлопців до війська забрали — дракон винен. Град вибив збіжжя — і тут винен дракон. На тебе геть усе можна списати... Вночі, коли мені смерть перед очима стояла, думав про те, що зле вчинив. Не варто було втручатися в закони природи. Не ми їх творили, не нам їх мінять
— То ви вже шкодуєте, що мене вчили?
— Шкодую... Народженому в темряві і помирати в темряві легше. А кому вдалося хоч промінчик світла уздріти, смерть йому в тисячу разів страшніша».
- Які асоціації викликають у вас ці рядки?
Влада байдужа до народу, до людей і свої особисті питання вирішує за рахунок інших, а люди, в свою чергу, замість того, щоб виправитися самим і виправити суспільні недоліки, шукають на кого перекласти провину. Знайдіть на наступний урок цитати, які це підтверджують і нас застерігають від спалахів насильства, агресії.
- Чому загинув дракон Грицько? (Дракон повинен бути вбитий, бо потрібно дочку видати заміж, він вільнодумець, а також не можна йти проти звичаю).
- Чи є цей твір актуальним для нашого сьогодення? (підготуйте відповідь до наступного уроку)
Тема уроку: Контрольне есе
Матеріал до уроку
1.Перегляньте запропонований відеоматеріал за наступним покликанням:
https://drive.google.com/file/d/166eR1aPkisWVWSvDzVwVAMjQwIKivJBR/view .
Есе – самостійна творча
письмова робота, ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її
осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність
викладу.
Види есе:
|
Вільне |
Формальне |
|
Ознаки:невеликий
обсяг (7-10 речень); вільна
форма і стиль викладу; довільна
структура; обов’язкова
вимога: наявність позиції автора. |
Ознаки:дотримання
структури тексту, наявність
відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження,
висновки); обґрунтування
(аргументування) тези. |
Вільне есе обмежене в часі (5 – 10 і 10 – 15 хв.). До нього
доцільно вдаватися на кожному уроці й на різних етапах його: цілевизначення,
закріплення, рефлексії тощо. |
Для написання формального есе виділяють більше часу: від 20 до 45 хвилин.
Види формального есе:
Вимоги до формального есе
1. Обсяг – 1 – 2 сторінки
тексту (120-200 слів).
2. Есе повинно сприйматися
як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.
3. Кожен абзац есе
розкриває одну думку.
4. Необхідно писати стисло
і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише інформацію,
необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.
5. Есе має відрізнятися
чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в
будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з
одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим
питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має
розкриватися послідовно.
6. Есе повинно засвідчити,
що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни,
узагальнення, ідеї.
7. Есе має містити
переконливе аргументування порушеної проблеми.
Структура есе
Есе складається з таких частин – вступ,
основна частина, висновок.
Вступ – обґрунтування вибору
теми есе.
Основна частина – теоретичні основи
обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток
аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних,
інших аргументів і позицій.
Висновок – узагальнення й
аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення,
підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.
Поради
щодо побудови есе:
Написати есе (формальне) за темою:
- «Краще синиця в руках, ніж журавель у небі?»;
- «Чи повинна людина підкорювати
природу?»
|
|
Тема уроку:Юрій Винничук. «Місце для дракона».Повість-казка про сучасний світ, у якому й досі живуть «драконячі закони»
Матеріал до уроку
ОПРАЦЮЙТЕ ПОДАНИЙ МАТЕРІАЛ
1. Ознайомлення з біографією письменника
Юрій Павлович Винничук – прозаїк, літературознавець, публіцист, лауреат премії «Книга року ВВС», входить у п’ятірку найпопулярніших українських авторів. Народився 1952 року в Івано-Франківську. Освіту отримав у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника. Навчався на філологічному факультеті.
З 1997 року є членом Асоціації українських письменників. Твори Юрія Винничука були перекладені в Англії, Аргентині, Білорусі, Німеччині, Польщі, Канаді, Сербії, США, Франції, Хорватії, Чехії. За його казками знято два мультфільми.
Юрій Винничук є автором перекладів з кельтської, англійської та слов’янських мов. Він переможець конкурсу Бі-Бі-Сі на кращу українську книгу (2005) за роман «Весінні ігри в осінніх садах».
