29.04.22
Українська мова
Тема уроку: Словотвір іменників на позначення назв жителів певного населеного пункту. Творення присвійних прикметників. Творення прикметникових форм від різних географічних назв.
Увійдіть за покликанням:https://meet.google.com/dqh-rpwp-rty
29.04.22
Українська література
Тема уроку: Олександр Гаврош. «Неймовірні пригоди Івана Сили»
Увійдіть за покликанням https://meet.google.com/gcf-ufga-pca
Інформація по темі уроку
Факти біографії.
Народився 26 березня 1971 року в Ужгороді. Закінчив факультет
журналістики Львівського Національного університету імені Франка. Працює в
закарпатських та всеукраїнських ЗМІ.
Має понад
тисячу публікацій у пресі.
Член
Асоціації українських письменників. Переможець «Коронації слова» 2007
року (ІІ місце) та лауреат 2008 року за п’єси «Ромео і Жасмин» і «В Парижі
красне літо…». Окремі твори перекладені білоруською, словацькою, польською
мовами.
Засновник і
співголова журналістського клубу «НеТаємна вечеря». Автор багатьох творчих
проектів.
Захоплення –
література, історія, культура.
Творчість
Анонси дитячих книжок
·
«Пригоди тричі
славного розбійника Пинті»
(Сюжет твору розгортається в період, коли західні українські
землі входили до складу Австро-Угорської імперії. Головний герой – відомий
карпатський опришок Григор Пинтя, якого називали Хоробрим. Автор прослідкував
життя героя від дня його народження до щасливого визволення з Хустської
темниці та зруйнування замку дерев’яною гарматою, коли «нарік Пинтю за се діло
народ тричі славним»).
·
«Галуна-Лалуна
або Іван Сила на острові Щастя»
(Іван Сила, найдужча людина світу, щасливо зажив у сімейному колі – з дружиною Мілкою та трьома
діточками, неперевершеними шибайголовами. Аж якось одного ранку спокій родинного життя
порушує дивний лист – запрошення відсвяткувати на пароплаві «Колумбіна»
10-річний ювілей від останніх гастролей
цирку пані Бухенбах. Усе сімейство Сили вирушає у подорож. На пароплаві збираються чи не всі циркові друзі і
виявляється, що ніхто не знає, хто ж надсилав запрошення. А перед ними –
безкрає море…
)
. «Неймовірні пригоди Івана Сили» — казка про життя реальної
людини
Прототипом образу Івана Сили стала
реальна людина — Іван Фірцак (сценічне ім’я — Кротон), якого на Закарпатті
знають усі. Кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами
дивував усіх. Глядачі десятків країн аплодували атлетові, але, повернувшись на
Україну, він змушений був ви-живати і за мізерну плату влаштовувати
імпровізовані «гастролі» у дворах.
«Неймовірні пригоди Івана Сили», попри казкову
форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує
зажерливість і брехливість. О. Гавриш відтворив історію незаслужено
забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому
діють придумані автором герої.
Історична
довідка
Іван Фірцак народився у червні 1899 року
в українському селі Білки на За-карпатті. За неймовірну силу отримав прізвисько
«Кротон».
Чемпіон Чехословаччини з важкої атлетики
та боротьби.
Чемпіон Європи з культуризму.
Вісімнадцять років був артистом
чехословацького цирку. Побував у шіст-десяти чотирьох країнах, дивуючи всіх
неймовірною силою.
Виграв чимало поєдинків з відомими
борцями світу.
З рук королеви Англії Іван Фірцак
отримав шолом і пояс, оздоблені золотом та діамантами.
Американська преса називала його
найсильнішою людиною XX століття.
Після одного з боїв переніс важку
операцію, під час якої йому замінили час-тину черепної кістки на золоту
пластину.
Але Кротон і далі продовжував свої
знамениті виступи.
На початку сорокових років повернувся на
Закарпаття з дружиною Руженою Зікл, повітряною гімнасткою «Герцферт-цирку».
Подружжя мало восьмеро дітей. Старший
син Іван став чемпіоном України з боксу в середній вазі.
Помер знаменитий силач у 1970 році в
рідному селі Білки. У народі його про-зивали Іваном Силою.
Домашнє завдання.
Прочитати «Неймовірні пригоди Івана Сили»
27.04.22 об 11.00
Українська література
Тема уроку : Розвиток мовлення . Контрольний твір по творчості Л.Костенко.
Увійдіть за https://meet.google.com/hkb-dwzi-gqg
Хід урок
1. Інструктаж учителя
2. Написання письмової роботи на одну із тем (теми за вибором)
3. Теми :
----Образ Гриця Бобренка за романом- Л.Костенко "Маруся Чурай".
----"Ця дівчина не просто так Маруся".
---- Образ України в романі "Маруся Чурай.
----Взаємне кохання - бережіть, нещасливе - не проклинайте.
----Мої роздуми над поезією Л.Костенко.
---Чи варто читати твори Л. Костенко сьогодні?
25 квітня 2022 об 11.50
Тема уроку: Олена Теліга. «Сучасникам».
Увійдіть за покликанням:https://meet.google.com/wwc-jqjg-nbh
ОПРАЦЬОВУЙТЕ САМОСТІЙНО У ЗВЯЗКУ З ОГОЛОШЕННЯМ ТРИВОГИ
Для тих учнів, що не можуть приєднатися до уроку завдання нижче
1.Прочитайте за підручником інформацію про життя О.Теліги.
2.Прочитайте вірш "Сучасникам".
3.- Проаналізуйте вірш за змістом прочитаного:
1.Як ви вважаєте, що змусило О.Телігу звернутися до сучасників?
2. Чи можна назвати цей вірш зверненням, закликом?
3. Визначте тему поезії.
4. Якими рядками висловлено ідею твору?
5. Проти чого виступає О. Теліга цією поезією?
6. Як О.Теліга передає
у творі свою зневагу до ворогів рідного краю?
7. Якими традиційними в нашому фольклорі та художній літературі образами послуговується авторка?
8. Що вони символізують?
9. Назвіть і проаналізуйте тропи, використані поетесою у вірші.
10. Схарактеризуйте образ ліричної героїні.
11. Як у вірші розкривається особистість митця?
12. Над чим змушує замислитися О.Теліга читача поезії «Сучасникам»?
Домашнє завдання. Вивчити вірш напам'ять25 квітня 2022 року
Тема уроку: Публіцистичний стиль, сфера його використання, призначення, основні ознаки. Лексичні, морфологічні, синтаксичні особливості публіцистичного стилю.Підстилі публіцистичного стилю. Основні жанри публіцистичного стилю: нарис, замітка, стаття.
Пояснення вчителя
1.Самостійно опрацюєйте тему 28 -с.184.
Зверніть увагу на підстилі публіцистичного стилю!
У публіцистичному стилі виділяють кілька підстилів, кожний з яких має свої жанрові й мовні особливості: власне публіцистичний, або стиль засобів масової інформації (газети, часописи, радіо, телебачення, реклама), художньо-публіцистичний (памф лети, фейлетони, нариси, есе), науково-публіцистичний (критичні статті, аналітичні огляди, соціальні портрети тощо). …Кожний підстиль виробив свої мовні ознаки: систему композиційних прийомів та усталених зворотів, сукупність експресивнообразних засобів.
2. Основні жанри публіцистичного стилю: нарис, замітка, стаття.
Нарис — жанр, у якому на документальній основі, але з використанням художньо-публіцистичних прийомів зображено об’єк тивну картину дійсності або порушено важливу суспільну чи виробничу проблему.- Виділяють такі різновиди нарису: портретний, подорожній, ліричний, проблемний. Кожен з них має свої особливості. Спільними ознаками всіх видів нарису є точність відтворення, реальні учасники подій, актуальність, пізнавальне значення, порівняно невеликий розмір.
Замітка — найпростіший і найоперативніший інформаційний жанр, у якому повідомляють про конкретні факти, події, явища життя задля пізнавального чи суспільно-політичного впливу на читача. Основна вимога до заміток — висока інформаційна місткість тексту, яка досягається точністю фактажу, чіткістю і стислістю викладу думок. Замітки бувають хронікальні, повідомлювальні, полемічні
Стаття — важливий публіцистичний жанр, який відзначається ґрунтовним аналізом матеріалу, високим ступенем узагальнення, чіткістю виснов ків. Використовуючи різноманітні факти, яскраві приклади, статистичні дані, автор статті досліджує актуальні суспільнополітичні проблеми. Особливе значення для статті мають факти. Їхня роль не зводиться лише до ілюстрування, вони — основа порушеної в статті проблеми. Стаття потребує літературної досконалості, стилістичної вправності.
Опрацюйте матеріал підручника с.186-188,193-194.
Виконайте завдання 499 с.195
22.04.22
Українська мова
Добрий день!
Тема уроку: Контрольна робота з теми "Фонетика, орфоепія, орфографія, лексикологія і фразеологія української мови".
Інструктаж за покликанням https://meet.google.com/yem-mzvb-qzc
Виконання в Google Формі за покликанням:https://forms.gle/GgUYLwina6gAB6R
Укрїнська література - 22.04.22
Тема уроку:Олег Ольжич «Захочеш – і будеш», «Господь багатий нас благословив"
Увійдіть за покликанням:https://meet.google.com/egz-aukg-jyz
22.04.22
Українська мова
Добрий день!
Тема уроку: Контрольна робота з теми "Фонетика, орфоепія, орфографія, лексикологія і фразеологія української мови".
Інструктаж за покликанням https://meet.google.com/yem-mzvb-qzc
Виконання в Google Формі за покликанням:https://forms.gle/GgUYLwina6gAB6Ra9
20.04.22
Українська література
Тема уроку: Григір Тютюнник.«Три зозулі з поклоном».Коротко про письменника і його творчість.
Увійдіть за покликанням:https://meet.google.com/xuf-naop-ibc
Матеріал до уроку.
1. Опрацювати біографію:
- прочитати конспек;
- прочитати матеріал підручника, скласти хронологічну таблицю "Життєвий шлях Г.Тютюнника"
Біографія Г.Тютюнника
Тютюнник Григір народився 5 грудня 1931 р. в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині в сім'ї селян. Григір — літературне ім'я письменника, обране ним, щоб відрізнятися від єдинокровного брата Григорія Тютюнника (1920–1961) — відомого українського прозаїка. Батько, репресований, із таборів не повернувся. Шестирічній Григір виховувався в родині свого дядька, що мешкала на станції Щотове Луганської області. Батько письменника, Михайло Васильович, заарештований органами НКВС у 1937 р., як «ворог народу», із заслання не повернувся. Мати вийшла вдруге заміж, а малого Григора забрав до себе на Донбас батьків брат — Филимон Васильович Тютюнник, у родині якого й виховувався майбутній письменник.
1938 р. Григір пішов до школи в український перший клас, який нараховував сім учнів, а тому через деякий час був розформований, і хлопця перевели в російський клас. З того часу й до 1962 р., як зазначав сам Тютюнник, він розмовляв, писав листи (іноді оповідання) виключно російською мовою.
Під час війни жив у свого дядька Филимона Васильовича на Донбасі.
1942 р., коли дядько пішов на фронт, одинадцятирічний хлопчик, рятуючись від голоду, пішки помандрував окупованою територією до рідного села на Полтавщині, адже тітка не могла сама прогодувати сім'ю. Після п'ятого класу Григір навчався в Зіньківському ремісничому училищі № 7, там отримував 700 г хліба, що допомогло вижити. Закінчивши його, працював на Харківському заводі імені Малишева, але захворів на легені, повернувся до Шилівки, не відпрацювавши належних трьох років, за що відсидів 4 місяці в колонії. Як вийшов, повернувся на Донбас, будував Миронгрес, слюсарював. Тяжкі умови дитинства відіграли згодом істотну роль й у виборі тем та сюжетів, й у формуванні світосприймання майбутнього письменника з його драматичністю як основною домінантою: рання втрата батька, життя вдалині від матері, завдані війною моральні й матеріальні втрати тощо.
1951 р. Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті радистом на Далекому Сході. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у вагонному депо.
У 1957–1962 рр. майбутній письменник навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті.
Після закінчення Харківського університету (1962) Григір Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі, поблизу Алчевська. У 1963–1964 рр. працює в редакції газети «Літературна Україна», публікує в ній кілька нарисів на різні теми та перші оповідання: «Дивак», «Рожевий морок», «Кленовий пагін», «Сито, сито…». Молодіжні журнали «Дніпро» та «Зміна» вміщують новели «Місячної ночі», «Зав'язь», «На згарищі», «У сутінки», «Чудасія», «Смерть кавалера». Зацікавившись кінематографом, Гр. Тютюнник працює у сценарній майстерні Київської кіностудії імені О. Довженка, створює літературний сценарій за романом Григорія Тютюнника «Вир», рецензує твори колег-кінодраматургів та фільми. Переходить на редакторсько-видавничу роботу, а згодом повністю віддається літературній творчості. 1966 р. вийшла перша його книжка «Зав'язь», яка стала однією з тих книжок, які засвідчили новий злет української прози й зробили популярним ім'я Гр. Тютюнника, воднораз вирізнивши його серед творчої молоді. Журнал «Дружба народів» відзначив оповідання Григора Тютюнника як кращі в своїх публікаціях 1967 р. 1968 р. «Літературна газета» оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідання. Григору Тютюннику було присуджено премію за оповідання «Деревій». Твір дав назву збірці (1969), до якої увійшли повість «Облога» та кілька оповідань. 1970 рр. з'являються в пресі — республіканській («Вітчизна», «Дніпро», «Ранок») та всесоюзній («Дружба народов», «Сельская молодежь», «Студенческий меридиан») нові твори Григора Тютюнника. У Таллінні виходить збірка його оповідань естонською мовою (1974). Журнал «Сельская молодежь» у 1979 р. (№ 1) повідомляє, що його нагороджено медаллю «Золоте перо» — за багаторічне творче співробітництво. Виходять друком збірки «Батьківські пороги», «Крайнебо» (Київ, 1972, 1975), «Отчие пороги» (Москва, 1975), «Коріння» (Київ, 1978). Тютюнник перекладав українською мовою твори В. Шукшина: 1978 р. у видавництві «Молодь» вийшла збірка оповідань та кіноповістей «Калина червона»; він перекладав і твори М. Горького («Серце Данко»), І. Соколова-Микитова («Рік у лісі») та ін. На початку 1970-х років Гр. Тютюнник працював у видавництві «Веселка». Серед його продукції — настільна книга-календар для дітей «Дванадцять місяців» (1974), у підборі матеріалів до якої виявився його літературний смак, мистецька вимогливість, повага до юного читача. Пише він і сам твори для дітей, видає збірки оповідань «Ласочка» (1970), казок «Степова казка» (1973), які по-новому розкрили талант письменника. За книги «Климко» (1976 р.) і «Вогник далеко в степу» (1979) Григорові Тютюннику присуджено республіканську літературну премію імені Лесі Українки 1980 р. Він був одружений і мав двох синів. В останні місяці життя письменник працював над повістю «Житіє Артема Безвіконного». Не будучи в змозі в усій повноті реалізувати свій талант в атмосфері чиновницького диктату над літературою, 7 березня 1980 р. Григір Тютюнник покінчив життя самогубством. 1989 р. його творчість була посмертно відзначена Державною премією імені Т. Г. Шевченка («Вогник далеко в степу», «Климко», «Лісова сторожка» «На згарищі», «Зав'язь», «Син приїхав», «Три зозулі з поклоном»).
За мотивами його оповідання «Син приїхав» створено фільм «Скляне щастя» (1981), за однойменною повістю автора й творами «Дід Северин» і «Вогник в степу» — кінокартину «Климко» (1983), 1993 р. екранізовано його твір «Три плачі над Степаном».
Довгий шлях пошуку потрібного слова не зупиняв його, бо знав, що «у художнього слова одна-єдина функція. Ця функція зветься необхідністю». Його слова то ніжністю, то любов'ю, то ненавистю, то ганебністю влучали прямо в серце. Дивовижно правдиво змальовував життєві ситуації, умів повно, об'ємно розкрити внутрішній світ героя, бо вважав, що «письменник повинен не просто стежити за вчинками героїв, а думати над ними».
Улюблений жанр Григора Тютюнника — новела. Письменник вважав, що новела стоїть до поезії найближче. Цей жанр вимагав від нього самодисципліни й великої концентрації думки. «Створити художній твір — значить у чомусь вичерпати самого себе», говорив він. Тютюнник у новелах зажди працював над почуттями, що жили навколо нього й в ньому. Головний принцип його творчості сконцентрований у таких словах: «мила моя людино, ніколи я не скажу про тебе чорного слова!» І це було правдою. Він умів дивитися і на зло «з висот розуму», сприймав його душею. Особливістю творчого стилю Г. Тютюнника є використання художньої деталі в розкритті характеру. «Класичний аналіз психіки в наш час не пройде. Потрібна деталь». Яскравим прикладом може служити новела «Зав'язь». Ось закохані в проваллі.
Як уміє автор правдиво передати психологічний стан героїв! Всього-на-всього очі, а скільки в цій деталі почуття, життєвої правди. «У небо знову сягнула заграва, і в проваллі повиднішало настільки, що мені стає добре видно Сонині очі. Вони якісь дивні: наче й злякані трохи, а сміються… На якусь мить я бачу її сухі вимогливі очі»… Цікаві твори Г. Тютюнника ще однією особливістю, у них майже немає відступів. Читач відразу поринає в яскраві життєві картини, чує гострі діалоги, в яких чітко вимальовуються характери героїв, простих трудівників села. Тютюнник ніколи не повчає. Він вірить і любить свого читача, а тому надає йому право самому оцінити героїв. Умів новеліст у своїх творах показати високі почуття («Зав'язь», «Три зозулі з поклоном») чи такі ганебні явища, як бездуховність, міщанство, споживацтво («Син приїхав»). Письменник говорив не тільки про недолік у соціальному ладі, а й у національному українському характері. І говорив про це сміливо, відверто. Він писав, незважаючи на офіційну критику, яка звинувачувала його в «очорненні світлої, радісної дійсності». Кричали його оповідання гіркою правдою життя, і ніщо не могло його зупинити. Г. Тютюнник залишався правдивим, безкомпромісним, сміливим. І тільки смерть зупинила його… Творча спадщина Григора Тютюнника налічує близько сорока новел, п'ять повістей, ряд нарисів, статей, спогадів. Першу новелу «В сумерки» написав російською мовою і надрукував її в журналі «Крестьянка» 1961 р.
Після смерті старшого брата Григорія Тютюнника (автора роману «Вир») переклав свої «Сумерки» українською мовою і з того часу писав лише нею. Твір народився з його листа до дружини. Він з таким щемливим болем розповів їй про драму своєї родини, що й сам не помітив, як з-під його пера вийшла викінчена художня річ. Перша книжка його оповідань «Зав'язь» вийшла у світ 1966 р. Письменник завжди схилявся перед красою світу, прагнув до любові й гармонії у всьому: у взаєминах між людьми, у ставленні до роботи, до природи, а коли не знаходив цього, глибоко страждав і готовий був боротися проти людської байдужості, духовного убозтва. Це й ставало темою багатьох його творів. А свою провідну тему Григір Тютюнник чітко сформулював в одному із своїх інтерв'ю: «Найдорожчою темою, а отже й ідеалом для мене завжди були й залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших їх виявах». Людей з такою душею письменник змалював чи не в кожному творі. Григір Тютюнник не шукав якихось виняткових історій, карколомних подій, незвичайних героїв. Проте в його творах поставали характери небуденні, а події — настільки драматичні, що залишали глибокий слід у серцях читачів. Ось лише деякі з них: коваль Юхим Кравчина («У Кравчини обідають»), готовий кожному допомогти ділом, добрим словом, чи порадою; учитель Федір Несторович («На згарищі»), у якого війна забрала все, а він залишився людяним і чутливим до чужого болю; колишній директор школи Калюжний («Облога»), який і на фронті опікується сиротою, що прибився до військової частини; Степан Дерев'янко («Три плачі над Степаном»), який кожної хвилини готовий прийти на допомогу всім, хто її потребував. З великою і ніжною любов'ю письменник змалював дітей, що виявляли силу духу, яка не кожному й дорослому до снаги. Це Ігорко Човновий, Харитон, Климко і Павлентій з оповідання «Смерть кавалера» та повістей «Облога», «Климко», «Вогник далеко в степу». За дві останні повісті Григору Тютюннику в 1980 р. було присуджено літературну премію імені Лесі Українки. Григір Тютюнник плідно працював як перекладач. У його перекладах українською мовою вийшли книги В. Шукшина «Калина червона», В. Соколова-Микитова «Рік у лісі», М. Островського «Гудок», Р.-Е. Распе «Пригоди барона Мюнхаузена» та інші. В атмосфері чиновницького диктату над літературою що панував у ті роки, письменник не зміг повністю реалізувати свій глибоко народний талант. У березні 1980 р. Григір Тютюнник пішов з життя. У 1989 р. його творчість була посмертно відзначена Державною премією імені Т. Г. Шевченка. У школі с. Щотове на Луганщині у 1988 р. відкрито літературний музей Григора Тютюнника, а на шкільному подвір'ї йому споруджено пам'ятник. Оповідання й повісті письменника перекладено багатьма іноземними мовами. Нещодавно (2006 р.) у видавництві «Грамота» вийшли друком «Вибрані твори» Григора Тютюнника.
У лютому 1980 р. Г. Тютюннику було присуджено премію імені Лесі Українки (за книги «Климко», «Вогник далеко в степу»). А 7 березня він заподіяв собі смерть. Похований на Байковому кладовищі в Києві. Зовні ніби було все добре. Григір любив товариство, ніколи йому його не бракувало, швидко сходився з людьми, був дотепний, артистичний, твори випробовував «на публіці» — довіряв загалові… А в глибині душі був пекельний біль, який терзав безперестанно. «І що я в Господа за людина!!! Ні в чому немає мені ані міри, ані втіхи — ні в любові, ні в стражданні, ні в захопленнях, ні в сумі пекельному. Неприкаяний я. Все б вирвати з душі й оновитися, все б спочатку почати, та несила», — так писав у щоденнику. Дійсність і мрія одночасно співіснували в ньому; перша змушувала думати, страждати, друга постійно вабила, кликала за собою… Ще молодим він зробив для себе висновок: «Життя у творчій свідомості письменника начебто роздвоюється: одна площина — існуюче, друга — бажане. Це єдине джерело творчої енергії».
2. Робота з текстом твору "Три зозулі з поклоном".
Новела «Три зозулі з поклоном» чи не найглибше з усіх творів віддзеркалює внутрішній світ Григора Тютюнника, його світобачення. Підсвідомо до її написання він прямував усе своє життя. А поштовхом стала незначна подія: у 1976 р. до Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист, який виконував народні пісні. Особливо вразила письменника «Летіла зозуля через мою хату…», де йшлося про нещасливе кохання та вічне, непереборне ніким і нічим страждання людини. Ще не стихли звуки бандури, як Григір схопився з місця й побіг у свою кімнату. Так народилася новела «Три зозулі з поклоном» — одна з найчарівніших перлин української літератури XX ст. Безперечно, в її основі автобіографічні моменти. Образ Михайла асоціюється з батьком письменника, свого часу також репресованого. Навіть ім’я не змінено, хоча про самі репресії в новелі не йдеться: в 70-х рр. ці події замовчувалися, були забороненою темою. А образ оповідача, хлопця-студента, нагадує самого автора.
експозиція – студент повертається з міста в новому костюмі. Його проводжає поглядом Марфа Яркова
зав’язка – мати розповідає, що Марфа любила його батька Михайлай завжди відчувала прихід листів від нього із заслання, поштар дозволяв їй потримати ці листи;
кульмінація – в останньому листі з каторги Михайло жаліється Софії, що десь поряд із ним ходить Марфина душа, не даючи йому спокою, і просить дружину передати їй від нього «три зозулі з поклоном», які «чи перелетять через Сибір неісходиму»
Розв’язка — син питає себе «Як вони чули одне одного — Марфа і тато?», «Чому вони не одружилися, так одне одного чуючи?», на що чує відповідь великої «татової» сосни: «Тоді не було б тебе».
Образи:
людей: оповідач (Я) — син Михайла й Софії, студент; Михайло — репресований чоловік Софії; Софія — дружина Михайла, мати оповідача; Марфа Яркова — дружина; Карпо Ярков — приземлений чоловік Марфи; дядько Левко — поштар;
природи: зозуля (образ зозулі уособлює у творі самотність); сосна (уособлює рідну домівку; плинність часу, спогад про батька)
предметів і явищ: піджак, лист, сон.
Символи:
«Три зозулі з поклоном» – символ самотності; традиційна народна формула-прохання не любити;
сосна, посаджена Михайлом на піску біля дому (символ самотності й водночас для тих, хто любив (син, Марфа, Софія) Михайла, — пам’ять про нього; для односельців — спогад про загублене життя; для самого Михайла — символ рідного дому);
піджак (символ радянської бідності);
Сибір неісходима (символ-перегук із творами Тараса Шевченка).
Домашнє завдання.
1.Прочитати новелу "Три зозулі з поклоном".
2. Скласти паспорт твору.
Зверніть увагу! 22 квітня (пятниця) контрольна робота за творчістю В.Симоненка, І.Драча, Д.Павличка, М. Вінграновського, Г.Тютюнника.
18.04.22
Додаткове заняття з української мови
Покликання https://meet.google.com/srx-ouxz-mor
18.04.22
ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ. Скопіюйте у свій документ і в ньому виконуйте завдання.Потім збережіть документ і відправте на мою пошту
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
№5
«ТВОРЧІСТЬ
Л.КОСТЕНКО, В.СИМОНЕНКА,
М.ПАВЛЕНКО,
Л.ПОНОМАРЕНКО»
ВАРІАНТ 1
учня /учениці 7 класу ____________________________________________________
У завданнях 1-4 треба дати відповідь на запитання ОДНИМ словом.
1. Хто «сперечалася з
морем і несла сум’яття вітрів» у вірші «Чайка на крижині?»
_________________________________________________________________________________
(0,5 бала
2. Хто заглядає в шибку сивими очима у творі «Лебеді материнства»?
__________________________________________________________________________________
(0,5
бала)
3. За допомогою якого предмета Софійка переносилася в
минуле?
________________________________________________________________________________
(0,5
бала)
4. Що знайшов у тріснутій стіні син оповідачки («Гер
переможений»)?
__________________________________________________________________________________
(0,5 бала)
Завдання 5-8 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ.
Виберіть правильну відповідь і обведіть кружечком букву, яка їй відповідає.
5. У Вишнополі відбуваються події твору:
А) «Кольорові миші»;
Б) «Гер переможений»;
В) «Чайка на крижині»;
Г) «Русалонька із 7-В»
(0,5 бала)
6. Прочитайте уривок.
Людина нібито не літає…
А крила має…
А крила має!
У цих рядках використано:
А) епітет;
Б) інверсію;
В) алегорію;
Г) персоніфікацію
(0,5 бала)
7. Казкові елементи наявні у творі:
А) «Крила»;
Б) «Гер переможений»;
В) «Русалонька із 7-В»;
Г) «Ти знаєш, що ти людина?»
(0,5 бала)
8. Речення «Під осінь
німець уже не садив грядку, ходив хитаючись і харкав кров’ю» у творі «Гер
переможений» є:
А) зав’язкою;
Б) розвитком дії;
В) кульмінацією;
Г) розв’язкою
(0,5 бала)
Завдання 9 -11 мають на меті встановлення відповідності. До кожного рядка,
позначеного ЦИФРОЮ, доберіть відповідник, позначений БУКВОЮ, і впишіть у
таблицю.
9. Установіть відповідність.
|
Назва твору |
Автор твору |
|
1) «Крила» |
А) Ліна Костенко |
|
2) «Русалонька із 7-В…» |
Б) Марина Павленко |
|
3) «Гер переможений» |
В) Михайло Стельмах |
|
4) «Ти знаєш, що ти – людина» |
Г) Василь Симоненко |
|
|
Д) Любов Пономаренко |
|
|
А |
Б |
В |
Г |
Д |
||
|
1 |
|
|
|
|
|
||
|
2 |
|
|
|
|
|
||
|
3 |
|
|
|
|
|
||
|
4 |
|
|
|
|
|
||
(2 бали)
10. Установіть відповідність.
|
Художній образ |
Назва твору |
|
1) мавки чорноброві |
А) «Гер переможений» |
|
2) блакитна стрічка |
Б) «Лебеді материнства» |
|
3) прикраси з цегли |
В) «Чайка на крижині» |
|
4) вітрила мрій |
Г) «Русалонька із 7-В…» |
|
|
Д) «Гей, нові Колумби й Магеллани» |
|
|
А |
Б |
В |
Г |
Д |
||
|
1 |
|
|
|
|
|
||
|
2 |
|
|
|
|
|
||
|
3 |
|
|
|
|
|
||
|
4 |
|
|
|
|
|
||
(2 бали)
11. Установіть відповідність.
|
Назва твору |
Провідний момент |
|
1) «Гей, нові Колумби й Магеллани» |
А) неповторність кожної особистості |
|
2) «Ти знаєш, що ти людина?» |
Б) матір і Батьківщину не вибирають |
|
3) «Лебеді материнства» |
В) уміння прощати навіть ворогу |
|
4) «Гер переможений» |
Г) жага до пошуку й відкриттів |
|
|
Д) захоплення красою пісні |
|
|
А |
Б |
В |
Г |
Д |
||
|
1 |
|
|
|
|
|
||
|
2 |
|
|
|
|
|
||
|
3 |
|
|
|
|
|
||
|
4 |
|
|
|
|
|
||
(2
бали)
Завдання 12-13 вимагають відповіді на запитання (обсяг письмової відповіді
обмежений кількістю рядків).
12. Хто з героїв твору «Русалонька із 7-В…» символізує
добро, а хто – зло?
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
(1 бал)
13. Коли Софійка розгледіла справжні людські якості Сашка?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
