11 клас українська література 20.04.2023

 Тема  уроку: Розвиток мовлення №4 (письмово). Портретний нарис про Марусю Чурай.Микола Вінграновський . Коротко про поета, прозаїка, кіномитця.Інтимна лірика зб. «Цю жінку я люблю».

                                    Матеріал до уроку

Портретний нарис — це художній аналіз особистості, побудований на дослідженні різних її сторін: моральної, інтелектуальної, творчої і т. ін. 

Мета нарису — виявити цінності героя, смисл його життя. На конкретних прикладах потрібно показати ті особливості характеру, які допомагають героєві цієї мети досягти. Необхідно виділити найбільш значущу, стрижневу рису вдачі героя, виразно й емоційно про неї розповісти. Потрібно викликати до героя інтерес, змусити замислитися над його долею.У тексті портретного нарису можуть поєднуватися всі типи мовлення. В основу має бути покладено розповідь про людину: її долю, обставини життя.Обов'язковим є її словесний портрет або його елементи. Портрет у нарисі — лише засіб розкриття внутрішнього світу людини.

Як написати нарис

Підготовча робота

✵ Якнайбільше дізнатися про героя майбутнього нарису: його долю, життєві цінності, риси вдачі, досягнення, плани на майбутнє.

✵ Обміркувати головну думку нарису.

✵ Визначити в житті героя період, епізод або вчинок, який яскраво виявив його риси характеру, цінності, ідеали.

✵ Обміркувати послідовність викладу інформації.

Наприклад:

1. Перше враження.

2. Портрет героя.

3. Що я про нього дізнався.

4. Що він розповів про себе.

5. Як такі люди змінюють наше життя.

Ознайомлення зі зразками портретних нарисів

Зразок нарису

    Якою видається нам Маруся? Це дівчина, яка мала дар від Бога: не тільки співати й складати пісні, а й кохати, бути щирою та чистою: «Красива я була, правда? Схожа на свою матір. Смілива я була, правда? Схожа на свого батька. Співуча я була, правда? Схожа на свій народ».

    Напевне, ці рядки чи не найкраще розповідають нам про Марусю Чурай. Її називають у романі Ліни Костенко голосом, піснею й душею народу. Вона, напевне, такою і є.

    На долю дівчини припадає багато випробувань, життя зрештою надламує її душу, вона ніби втрачає свій голос, втрачає здатність жити легко й радіти життю, але душевна чистота залишається з Марусею до останніх її днів.

    Маруся Чурай — не просто вродлива дівчина, вона — натура творча, а тому особлива. Донька Гордія та Горпини Чураїв увібрала в себе все краще, чим наділені були її батьки, увібрала в душу, у свій талант усе краще й від рідного народу. 

    Але доля геніїв нашого народу, як правило, нелегка. Не раз людська підлість, заздрість, підступність, користолюбство нищили людські долі, топтали ніжний цвіт почуття. І через це пройшла Маруся: безвольний  коханий Григорій Бобренко під впливом хижої й владолюбної матері залишає дівчину і обирає багачку. Маруся, що чекала Гриця з походу, зберігаючи йому кришталеву вірність, у розпачі звертається у своїх піснях то до Бога, то до людей, то до зрад-ливця — коханого, але долі повернути не може. Через трагічну помилку отруєний Гриць помирає, а Марусю присуджено до страти. В останній момент безнадійно закоханий Іван Іскра привозить помилування від самого гетьмана Богдана Хмельницького. Чураївна залишається живою, але душа її вмерла разом із коханим і похована разом із ним, а тлінна оболонка довго на сім світі не затримається, бо тіло без душі — ніщо.

    Та вічно молодими, нев'янучими, свіжими залишаються її пісні, як і трагедія любові, вилити в них. Це саме та мить геніального осягнення, коли суто особисте, інтимне стає всезагальним, вселюдським, а краса душі і почуття сприймається на висотах національної культури.

    Одна із багатьох, і, в той же час, одинока Маруся Чурай… Дівчина з легенди.

Напишіть портретний нарис «Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа…»( у робочому зошиті)

Матеріал з теми "Микола Вінграновський . Коротко про поета, прозаїка, кіномитця.Інтимна лірика зб. «Цю жінку я люблю».

1. Опрацюйте біографію поета за підручником.

2. Аналіз творчості. 

Остання збірка поета — «Цю жінку я люблю» (1990) — містить, крім інтимної лірики, ще й раніше не публіковані вірші 1960-1970-х років та нові поезії, у яких Вінграновський немовби вертається до свого громадянського пафосу періоду «шістдесятництва», але вже в іншій якості — із складнішим, драматичнішим розгортанням думки й переживання...

Відкривається збірка віршем «Синьйорито акаціє, добрий вечір...» Ліричний герой веде розмову із акацією, коли «осінь зійшла по плечі»,— він уже не юнак, а досвідчений чоловік, котрий багато чого бачив у житті. Новаторство стилю митця ніколи не було самим лише протиставленням поезії попередників і сучасників поета, не було простим змаганням у слові. Потреба художньої доцільності, довершеності завжди випливала в поета з проблеми спілкування з реальною дійсністю, зі своєрідного світу любові до життя, до людей, зрозуміння свого творчого обов’язку.

Ліричний герой Миколи Вінграновського живе в гармонії з природою, поважає її, захоплюється її чарами, красою, її таємничістю, він увесь у настрої споглядання. І це глибинне відчуття ріднить його з народною творчістю, герої якої завжди живуть у поєднанні з природою, завжди відчувають себе її часткою. Вірші Миколи Вінграновського насичені усіма кольорами та відтінками. Поет не вдається до кольору тільки для означення певних властивостей предметів. Він прагне за допомогою «фарб» намалювати виразні образи у сприйнятті читача, висловити складні переливи почуттів свого ліричного героя.

Колір потрібен митцю не лише в описі пейзажних мотивів. За допомогою багатої палітри він фіксує протилежність та взаємопроникнення, протиставлення та єднання глибинної сутності. Ціла райдуга потрібна йому, щоб закарбувати настрій, почуття, емоції — це і чорний, і білий, і голубий, і навіть кровавий: «У чорної райдуги біле тіло І чорні очі, як сто криниць. ... І кров голуба — в крові небо сія». І в цій, породженій бурхливою фантазією боротьбі та гармонії кольорів, у вихорі вируючих пристрастей, постає щира душа. Свідченням цього є ще один яскравий вірш митця — «У синьому небі я висіяв ліс» (1965 р.).

Цей вірш відкриває збірку «Сто поезій» (1967). Поет уявно висіває на небі ліс «із дубів та беріз» і весняні сни коханої дівчини. Небо, хмари, їх мінливість — це благодатний матеріал для поета. Той хмарний ліс, ті сни, зливаючись, творять образ самої дівчини: «Тебе вони являть і так і замруть». Увесь світ для ліричного героя зігрітий теплом і рисами коханої. Це для нього стає опорою, що полегшує ходу, додає впевненості.

Ця поезія є яскравим зразком інтимної і пейзажної лірики. У ній поет відтворює гармонію і музику душі закоханого героя, а пісенні ритми, повтори дещо змінених рядків налаштовують на піднесений, пісенний лад. У цьому вірші Вінграновський вдається до словесного мінімалізму (наприклад, у творі присутній лише один колір — синій). Синім у поета є і море, що зливається з небом, і безмежне почуття ліричного героя, що не поступається величі неба й моря.

Паспорт твору  «У синьому небі я висіяв ліс» 

Жанр — ліричний вірш.

Тема:  «У синьому небі я висіяв ліс"— вірш-посвята любові ліричного героя.

Ідея: Відтворити щирі почуття закоханості, які роблять такі речі, що важко навіть уявити. Уособлює, в деякому сенсі, так звані «жертви», «вчинки», які можна зробити через кохання. Образ ліричного героя уособлює закохану людину і її почуття, які змінюються з плином часу.

Художні засоби:

□ епітети: «синє небо», «любов люба», «дубовий костур», «вечірня хода», «дорога тверда»;

□ метафори: «У синьому небі я висіяв ліс», «У синьому небі я висіяв сни»;

□ анафора: «у синьому».

Висновок 

Ця поезія пронизана відчуттям єднання природи, душі ліричного героя і його коханої. У кольоровій гамі вірша домінує синя барва спокою та надії.

Для поетичної системи М. Вінграновського характерне розмаїття тем, мотивів, образів, але всі твори об’єднує надзвичайна щирість, емоційність, задушевність, кожному з віршів притаманне особливе поєднання гармонії і краси. Його ліричний герой промовляє відверто і щиро, від власного імені, беззастережно віддаючи себе і свої почуття на суд читача.

Інтимна лірика Миколи Вінграновського возвеличує, підносить людину, а не лише фіксує її настрої. Інтимні струни підносять з глибини людської душі найсвітліші, найчистіші порухи. Всі вірші збірки «Цю жінку я люблю» так чи інакше виходять за рамки особистого світу. Душевна драма почуттів ліричного героя не абстрагована від реалій часу. Вона протікає крізь нього і відбивається у нашому часі. І тому молоді пристрасті душі ліричного героя в поезіях Миколи Вінграновського мають особливий драматичний сенс, свою філософію.

У його душі, які в кожного з нас, постійно проходить боротьба, і це одвічний вселюдський мотив. Любов перемагає, і щоб зрозуміти це, треба серцем доторкнутися до цих поезій.

8 клас українська література 18.04.2023

 Тема уроку:  Тренінгове заняття на основі твору Володимира  Дрозда «Білий кінь Шептало»

       Особистість і суспільство. Чи  легко зберегти власну індивідуальність людини в сучасному світі?..                                  

Матеріал до уроку

Ранжування «Основні риси характеру людини»

Запишіть у першу колонку, на ваш погляд,  найважливіші особисті якості людини, які слід цінувати оточенню,  у другу – слід цінувати самому в собі, у третю – на які слід не зважати.   Умова: колонок має бути рівно три.

Першу колонку я створила, можете доповнити.

-          знання, уміння, навички;

-          розумові  здібності;

-          працьовитість, старанність;

-         заповзятливість, активність;

-         доброта, доброзичливість;

-         чесність, правдивість;

-         відповідальність, обов’язковість;

-          самостійність, цілеспрямованість;

-          товариськість, коллективізм;

-         творчі  здібності;

-         оптимізм, життєрадісність;

-         відданість, вдячність,

-         відданість мрії,

-         індивідуальність, неповторність,

-         волелюбність, прагнення свободи вибору;

-         покірність, залежність від інших, обставин тощо.

Перегляньте буктрейлеру «Білий кінь Шептало» за покликанням: https://youtu.be/tEeZupPS5fw

Прокоментуйте, які із зазначених рис притаманні героєві твору «Білий кінь Шептало», у яких ситуаціях вони проявилися.

 Підтвердіть це цитатами(випишіть у зошит.  Наприклад, 

-  Змалку  ненавидів табун, гурт і в загорожі, і на пасовиську волів бути сам.

- Він сподівається на Степанову добрість. З конюхом у нього особливі стосунки.

- Він , Шептало, кінь особливий, кінь білий, а коли й попав у це бригадне стовпище, то завдяки злому випадку, химерам долі.)

 Вправа «Візуалізація образів»

    У багатьох культурах світу білий - символ чистоти, радості. Чарівна сила денного сонячного світла, що виражає спорідненість із Божественною силою, несе в собі всі веселкові кольори небесних вод. Білий колір символізує денне сонячне світло і наше земне життя в протиставленні до чорної ночі та підземного потойбічного світу. З білим кольором пов'язане все видиме, осяяне небесним світлом. В давнину - це колір Білобога, а також колір ангелів, святих і праведників. Білий колір і небесне світло - поняття символічно однозначні, бо з ними пов'язані: сторона світу - Схід, пора року -весна, пора доби - ранок, а напрям руху -тільки вперед, бо попереду чекає світле і радісне, що нам приносить Сонце. Білий колір - осереддя світлого «правого» світу.

      Недарма в українській мові усе найкраще і найсвятіше названо білим: білий світ, як білий день, переписати на біло (на чисто), біле личко як папірчик, білий хліб. А ще є приказка: шито білими нитками - тобто, неприховано. Чорним по білому - чітко, виразно.

Перегляньте мультфільм "Вільний" за покликанням :https://youtu.be/T1ohKfOVZ8I

Запишіть риси, що виділяє з-поміж інших або прирівнює до інших.

 Пояснення вчителя

Що  ж  таке  особистість? «Особистість» - дуже  багатозначне слово.  У  цьому  понятті   виражається  найголовніше, що  притаманне цій  людині,- сукупність  її          внутрішніх   якостей  як  суспільної  істоти: що любить, цінує,  як ставиться  до інших, чи  вміє тримати  своє слово, самостійна  чи       піддається впливу  чужої  волі.

   Людина  і  особистість — це   синоніми.

Людина  не  обов’язково  є         особистістю   (наприклад    новонароджений),  але  

особистість - це   завжди   людина,  і   особистістю  не  може  бути   ніхто, окрім   людини.

    Особистість  неповторна,  як  і  людина.

    Особистість — це   людина  як  носій  свідомості.

    Особистістю  не  народжуються, а стають  у  певних  суспільних   умовах. Людина  має  докласти  певних зусиль,  щоб  стати  цілісною,  гармонійною особистістю.

Вправа  «Які  особисті якості важливіші»

   Якби   ви мали  таку   можливість,  то якими  з  наведених  якостей  ви  наділили  б:

 

а)   себе;           б)   свого друга;          в)   батьків ;            г) учителів   ?

Характеристики:

Знання, уміння, навички     

Розумові  здібності    

Працьовитість,  старанність           

Заповзятливість,  активність

Доброта,  доброзичливість   

Чесність, справедливість     

Відповідальність, обов’язковість      

Самостійність         

Цілеспрямованість

Товариськість         

Творчі здібності     

Оптимізм, життєрадісність     

Запишіть у зошити свій  вибір

Висновок 

Де б ви не були, ким би не стали, у першу чергу повинні бути Людиною, яка прагне до змін, доводить суспільству те, що здатна на звершення, створення див і чудес, які оздоблюватимуть життя людства довіку.

 

Перегляд відеоролика В.Симоненко «Ти знаєш, що ти – людина?» за покликанням 

https://youtu.be/1o-yj4oRpVc

8 клас українська мова 17.04.2023

 Тема уроку:  Контрольний стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості за складним планом  

                                                   Матеріал до уроку

Прочитайте текст для переказу 

НА ПАСІЦІ

    На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, у яких краях ходив, з якими людьми зустрічався. Діти слухали його й засинали коло його і на його руках.

На все літо Джеря перебирався в свій хуторець. Він був за пасічника й допомагав і в інших пасіках, котрі стояли поблизу.

Невеличка пасіка стояла в балці, на косогорі, в садочку, а проти неї стояла крута гора, як стіна, вся зверху покрита густим лісом, а внизу густою ліщиною.

Коло пасіки росли старі сади. Між ними подекуди стояли здорові старі дуби, ніби скелі. Балка, вкрита садками, вилась попід горою і ховалась далеко в старому липовому лісі.

Невеличка Джерина пасіка була обгороджена низьким тином. Коло тину притулився курінь. Попід вуликами вилися прочищені стежки, а серед пасіки стояв важкий низенький хрест. Під хрестом стояло корито з водою для бджіл, потрушеною стеблами соломи.

Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку над вуликами. За пасікою зеленів маленький баштан. Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось до тину. На самому курені вгніздився здоровецький гарбуз, неначе виліз, щоб погріти своє біле черево на сонці.

Джеря сидів на пеньку коло вогню і держав на руках маленького замурзаного онучка. Коло нього сиділи дві дівчинки — внучки, а старший хлопець стояв проти діда і не зводив з нього очей. Дочка Любка принесла дідові харч з клунку і стояла під гіллям груші, схиливши голову і підперши щоку долонею. Дід розказував онукам про далекий край, про Чорне море, про лиман. Діти слухали, неначе якусь дивну казку.

А в пасіці гули в вуликах бджоли своїм глухим гуком, неначе вони були закопані десь під землею. В вічках подекуди ліниво лазило кілька бджіл. Дві-три бджоли сновигали ліниво понад хрестом, та й ті незабаром ніби падали в вічка. В пасіці пахло медом, пахло молодою травою та польовими квітами. Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та широким листком огірків і побігла до одного вулика довгою зеленою стежкою. Між вуликами зеленіла трава, синіли сині дзвоники, показуючи свої ясні осередочки; під тином червоніла, ніби кров’яні краплі, червона смілка, ріс жовтий кущик дроку. Косе проміння промкнулось під яблунями та важкими дубами й ніби запалило зелену траву, вулики, зелене листя на грушах, ще й облило сивого діда червонястим світом.

Вже сонце зайшло, вже ніби дрімота розлилась над густими садками, над густим лісом, а дід усе розказував, а діти все слухали, а бджоли гули, неначе гула звучними струнами кобза.

(400 сл.)                                                                         (За І. Нечуєм-Левицьким)

Орієнтовний план

I.     Де стояла Джерина пасіка.

1.   У балці, на косогорі, у садочку.

2.   Крута, вкрита лісом гора навпроти пасіки.

3.   Старі садки навколо пасіки.

II.    Якою була пасіка.

1.   Низький тин навколо пасіки.

2.   Курінь біля тину.

3.   Стежки попід вуликами.

4.   Важкий низький хрест та корито під ним.

III.  Що було поблизу пасіки.

1.   Яблуні й груші посхиляли гілля над вуликами.

2.   Маленький баштан за пасікою.

3.   Гарбуз грівся на курені.

4.   Простягнулася кавуняча огудина.

5.   Між вуликами зеленіла трава.

За даним планом написати стислий переказ 

Оформіть роботу за зразком 

Сімнадцяте квітня

Контрольний стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості за складним планом  

                                                    На пасіці

                                            План (переписуєте даний план)

Текст переказу

8 клас українська мова 11.04.2023

 Тема уроку:Відокремлені  прикладки

 МАТЕРІАЛ УРОКУ 

ПРИКЛАДКА -ЦЕ...

Опрацюйте опорну схему 

ОПРАЦЮЙТЕ МАТЕРІАЛ ПІДРУЧНИКА  С.189-190

Тренувальні вправи

Підводиться вона, Вкраїна, наша мати.(А.Малишко.) Люблю Дніпро – ріку свого народу. (І.Савич.) Бережімо честь народу – найкоштовнішу перлину. (П.Тичина.) В серці людському живе сонцесяйна перлина – срібномовна моя Україна. (М.Сингаївський.) До тебе, Батьківщино – земле вічна, ведуть  усі стежки й усі дороги. (Б.-І.Антонич.) (Виділені слова є прикладками)

ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ

Поставте розділові знаки, підкресліть прикладки

І. Вітер сурмач і гуляка стріпує тучі. (Ю.Тувім.) Ходить вечір мрійний мій веселик  по дніпровій сивій ковилі. (А.Малишко.) Вечір  сивий дідуган  люльку викурить, а з діброви на курган місяць викотить. (М.Сингаївський.) І гірко в нічній глушині запалять люльки серед моху старі бородаті пні  підданці царя гороха. (Л.Костенко.) Бережком жабенята пострибують   ці змалілі потомки мамонтів. (О.Гончар.) Ніч не спить  білявка синьоока. Ось прокинулась її дитина  ранок. (М.Доленго.) І приходять світанки  щоденних турбот адвокати  і несуть під пахвою тисячі різних справ. (Л.Костенко.)

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 

Прочитайте параграф 33. Виконайте вправу 324

11 клас українська література 11.04.2023

 Тема уроку:  Історико-фольклорна основа історичного роману у   віршах “ Маруся Чурай ”.

                                            Матеріал уроку

      У 1979 році Ліна Костенко написала історичний роман у віршах «Маруся Чурай». Його шлях до читачів був нелегким. Рецензенти звинувачували поетесу в тому, що вона насмілилася у творі звеличити історичні постаті, які боролися за українську державність. Вихід роману був під загрозою, та все ж після спеціальної ухвали Президії правління Спілки письменників України твір був випущений у 1979 році «Радянським письменником» восьмитисячним тиражем, а   через три роки стотисячним – і розійшовся блискавично. У 1987 році поетесу було відзначено Шевченківською премією за історичний роман у віршах «Маруся Чурай» та  збірку «Неповторність».  «Минуло небагато часу від виходу книги, а вона вже стала раритетом, предметом схвильованих виступів майстрів слова, про неї одразу ж з'явилися відгуки в пресі. Так розпочала свій шлях «Маруся Чурай» Ліни Костенко,» — писав наприкінці 1980 року літературознавець Павло Охріменко.  Отже, і ми з вами сьогодні прилучимося до вічності, спробувавши осягнути глибинну суть історичного роману Л.Костенко “Маруся Чурай”.

 1. Жанр твору Л. Костенко “Маруся Чурай”.  

 

Записати  в зошитах.

Роман у віршах – це велика форма  ліро-епічного жанру, для якого характерні:

·        наявність розгорнутого сюжету (кількох сюжетних ліній);

·        використання ліричних та епічних засобів у відтворенні дійсності;

·        розкриття внутрішнього стану героїв;

·        багатогранне окреслення характерів;

·        написання віршовою мовою.

                   2. Історична та фольклорна основа роману.                                                          

В основу свого твору Ліна Костенко поклала відому чи не кожному українцеві, знану в багатьох країнах світу баладу «Ой, не ходи, Грицю...»,
авторство якої приписується легендарній народній поетесі Марусі Чурай. Хто вона: конкретна особистість чи дівчина з легенди?  Це запитання непокоїть істориків, літераторів і краєзнавців впродовж багатьох століть.

Деякі з них  все ж зупинились на тому, що Маруся Чурай - історична постать. Дочка полкового осавула Григорія Чурая. Народилася, вірогідно, у 1625-му році. Доля відміряла їй усього 28 років життя.

У спадок нащадкам залишила понад 20 пісень, що увійшли в золоту скарбницю української культури. Серед них: "Ой  не ходи,  Грицю", "Віють вітри, віють буйні", "За світ встали козаченьки" та багато інших.   1974 року в київському видавництві "Дніпро" вийшов збірник "Дівчина з легенди Маруся Чурай". У ньому вміщено тексти пісень, які, ймовірно,  написала ця полтавська поетеса. Є там є і пісня про отруєння дівчиною невірного нареченого Гриця.

3.Композиція та сюжет  роману.

Запис у зошитах.                                                                                                            

 Роман у віршах “Маруся Чурай” складається з 9 розділів.                                  

   Твір має три сюжетні лінії:

·        багатостраждальна українська історія з її трагічною героїкою;

·        кохання дівчини-козачки Марусі Чурай;

·        роздум про місію слова, поезії в людському житті загалом  і в українській долі зокрема.

Композиція твору струнка: роман складається з дев'яти розділів, розвиток по­дій  лінійний, з ретроспекцією (спогади Марусі). Як влучно зауважив Микола Ільницький: "Ліна Костенко довела, що традиційна форма послідовного розгортання подій таїть у собі невичерпні можливості художньої типізації і філософсь­кої глибини". Кожен наступний фрагмент твору стає живим органічним доповненням великого полотна і водночас не руйнує цілості. Кожна деталь має неза­перечну смислову доцільність.

ВИСНОВОК 

Звичайно, в суперечках про історичну реальність особи Марусі Чурай незаперечною лишається вимога: поки не знайдено бодай одного документа, де зафіксовано її ім'я, можна говорити лише про літературну легенду, започатковану історичною повістю О. Шаховського «Маруся — малоросійська Сафо». На сьогодні такого документу ще не маємо, але після роману Ліни Костенко Маруся Чурай стає нарешті цілком реальною особою, хай не в площині історичній, та, що не менше, а в даному разі, мабуть, важливіше, на терені літератури. Вона — співець і громадянин — тривожить сьогодні нас, у XXІ столітті. А на оте не раз чуване — «Причому тут пісня?» — вже відповів свого часу Максим Рильський, недвозначно сказавши про таких Горбанів: «Раби на розум і на вдачу». Не вони творять життя, не вони залишаються в історії. Це ще раз підкреслив великою силою художньої виразності й переконливості  історичний роман у віршах Ліни Костенко.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Прочитати зміст твору "Маруся Чурай". Виписати цитати до характеристики образу Марусі.