(Що слова, коли серце повне!)
Не спiши, не
лети по сяйних свiтах,
Мiй малий ненадiйний човне!
I над нами, й пiд нами горять свiти...
I внизу, i вгорi глибини...
О, який же прекрасний ти,
Свiте єдиний.
Поміркуйте над запитаннями
1.Які думки і почуття
викликає у вас ця поезія?
2.Що символізує образ
малого ненадійного човна, що летить по річці, «як срібний птах» ?
3. Розкрийте
алегоричний підтекст поезії, що передається словами:
Не спiши, не лети по
сяйних свiтах,
Мiй малий ненадiйний
човне!
4. Яким настроєм
пройнята поезія Є.Плужника? З чим це пов’язано?
5.Яка основна думка
твору?
6.До якого виду лірики
відноситься поезія?
Попри те, що у творах
Євгена Плужника відображено врівноваженість душевного стану ліричного
героя, часто відчувається мотив туги за минущістю краси. Цією думкою наповнений
вірш «Ніч… а човен, — як срібний птах!..» Поезія нагадує про те, який
прекрасний світ. Образ малого ненадійного човна, що летить по річці, «як
срібний птах», символізує людське життя, сповнене радості, гармонії, а подекуди
— непевності й смутку. Мить і вічність у чуттєвому, образному вираженні знайшли
в цій поезії найяскравіше втілення.
У вірші Є. Плужника конкретна картина ночі на човні
поєднується з алегоричною, з глибоким підтекстом.
Зачаровує порівняння «човен — як срібний птах» (конкретне значення) і тут же —
«не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне!» (абстрактне,
переносне значення, метафора, що може означати і людське життя, і вибір шляху
людиною, і мрію). Ліричний герой розуміє глибину й
незбагненність світу, але в цьому його краса й привабливість, те, заради чого
варто жити.
Автор вдається до
вiдомого в лiтературi образу човна -
символу людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке
зачарування красою свiту. У поезії
звучать космічні мотиви. Ліричний герой поезії Є.Плужника усвідомлює себе
часткою космосу.
Паспорт твору
«Ніч... а човен — як срібний птах!..»( зi
збiрки "Рiвновага").
Тема:
відтворення врівноваженості душевного
стану ліричного героя, мотиву туги за
минущістю краси, щирих особистих почуттів людини, пов’язаних із роздумами
про те, що людське життя сповнене радості, гармонії, а подекуди —
непевності й смутку.
Ідея: возвеличення любові до
всього, що пов’язано з людським життям, вибором людиною життєвого шляху,
глибокого зачарування красою свiту.
Основна думка: світ такий
глибокий і й незбагненний, але в цьому його краса й привабливість, те,
заради чого варто жити.
О, який же прекрасний ти, Свiте єдиний.
Жанр: філософська лірика
Художні особливості твору:
Образи-символи: образ човна -
символ людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке
зачарування красою свiту:
метафори горять свiти, не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий
ненадійний човне! (абстрактне, переносне значення, метафора, що може означати і
людське життя, і вибір шляху людиною, і мрію).
Полісиндетон
– нагромадження у фразі великої
кількості сполучників з метою підкреслення роздумів ліричного героя про глибину
й незбагненність світу
I над нами, й пiд нами
горять свiти...
I внизу, i вгорi
глибини...
епітети - по сяйних свiтах, малий ненадiйний човне,
порівняння - човен -
як срiбний птах інверсія – свiте єдиний
риторичне звертання - Не спiши, не лети по
сяйних свiтах,
Мiй
малий ненадiйний човне!
О, який же прекрасний
ти,
Свiте єдиний.
риторичні оклики - Що слова, коли серце
повне!
Нiч... а човен - як срiбний птах!